Майстер ліричного пейзажу

 

20 квітня 2024 року  минає 100 років талановитому  живописцю, народному художнику України Георгію Чернявському.

 Народився художник 20 квітня 1924 року у м. Катеринославі (нині м. Дніпро). З раннього дитинства в нього виявилися здібності до малювання. Тому одразу після школи хлопець вступив до Дніпропетровського художнього училища, яке не зміг закінчити через війну. Юнаком пішов на фронт, пройшов славетний бойовий шлях, був нагороджений орденами та медалями.  Після війни, закінчивши, спочатку училище, а потім і Київський державний художній інститут  з відзнакою, Георгій Георгійович повернувся повернувся до рідного міста, де працював педагогом з живопису та директором Дніпропетровського державного художнього училища (1955–1964). 

Визнаючи талант та організаторські здібності Георгія Георгійовича Чернявського, вже за два роки його призначають головою Дніпропетровської організації Спілки художників України. Саме завдяки старанням Чернявського у Дніпропетровську з’явилася унікальна споруда, на першому поверсі якої було обладнано виставкову залу і кімнати, в яких розмістилося правління Спілки художників, другий та третій поверхи зайняли житлові приміщення, а на четвертому розташували майстерні. Серед городян ця споруда відома як «будинок художників», вона і нині існує. А меморіальні дошки на її фасаді нагадують дніпрянам про славетну плеяду художників, що жили та творили у цих стінах.

 У 1974 році Чернявський переїхав до Києва, де працював секретарем правління Спілки художників СРСР  і водночас викладав спецдисципліни у Київському художньому інституті. В цей час він почав освоювати техніку акварелі та постійно приймав участь у роботі творчої групи акварелістів.

 Починаючи з 50-х років, митець  брав участь у багатьох художніх виставках.

Фантастична працездатність живописця вражала оточуючих. Він активно займався громадською та викладацькою діяльністю, постійно вирушав у творчі відрядження за новими враженнями. Багато мандруючи країною, привозив чудові пейзажі, працюючи над цілими серіями картин водночас. 

Повний вражень від мандрівок та творчих задумів, Георгій Чернявський мріяв написати книгу своїх спогадів та велику серію картин, присвячених красі рідної України, але не встиг зробити цього. На жаль, значна частина творчого спадку живописця втрачена. Після повернення картин із посмертної московської виставки вони зберігалися у майстерні та згодом зникли за нез’ясованих обставин.

Пішов із життя Георгій Георгійович 31 березня 1981 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.

Твори майстра зберігаються у Національному художньому музеї (м. Київ), художніх музеях Дніпропетровська, Донецька, Запоріжжя, Полтави, у Дніпропетровському історичному музеї ім. Яворницького, Музеї українського живопису (м. Дніпро), приватних колекціях.

"Ковчег “Україна”»: культурна спадщина під однією обкладинкою"

На книжковій полиці  Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова стоїть незвичайне видання — артбук «Ковчег “Україна”», який створений багатьма знаковими особистостями, виданий за підтримки Українського культурного фонду і реалізований культурною платформою "Ковчег "Україна". 

Унікальний видавничий проєкт знайомить сучасників із артефактами, шедеврами професійного мистецтва, символами та архетипами, історичними постатями видатних культурних діячів – з усім, що об’єднує поняття «бренд України».

У кожному розділі розглядаються найзначніші та найголовніші аспекти тієї чи іншої культурної одиниці. Таким чином, автори зібрали найцінніше і завантажили на "Ковчег" – весь культурний капітал країни.

Тож  фахівці відділу мистецтв вирішили ознайомити своїх користувачів із виданням і створили у межах Тижня молодіжної книги 2024 "Читай та зростай! Відновлюйся!" книжкову візитівку “«Ковчег “Україна”»: культурна спадщина під однією обкладинкою”.

Перегляньте відео, познайомтесь із книгою і, за можливості, приходьте до нашої книгозбірні, щоб погортати це унікальне видання! Адже книга створена говорити з читачем не лише безпосередньо через текст, а більшою мірою через ілюстрації, на які хочеться і дивитись, і яких хочеться навіть торкатись, завдяки новітнім поліграфічним технологіям, використаних у дизайні й при друкові. Текст «Ковчега» є лише доповненням до головного у цьому артпроєкті — прекрасного поліграфічного виконання. Гортаючи аркуші цього витвору мистецтва, ви будете насолоджуватись іншими поліграфічними засобами: тиснення золотом, висічкою-мережкою, сторінки з прозорого та напівпрозорого паперу та фактурні лаки. А неймовірної краси зображення і кольори гармонійно поєднуються між собою та якісно доповнюють короткий історичний екскурс в культурне минуле й сучасне нашого талановитого народу.

Окрім артбуку Ковчег “Україна” бібліотекар вам запропонує ще й  путівник по українській музичній спадщині “Ковчег Україна. Музика” і ви зможете прослухати музичні доріжки концерту-хрестоматії за розміщеними там QR-кодами. 

А також пограти в настольну гру – перевірити свої знання з української музики.

Вадим Стеценко - скрипаль і педагог

 Друзі! 15 квітня 2024 року виповнюється 110 років від дня народження Вадима Кириловича Стеценка (15.04.1914 - 30.03.1984).

Вадим Кирилович Стеценко — український композитор, скрипаль, один із засновників української скрипкової школи, професор  Національної музичної академії України , кандидат мистецтвознавства.

  

Саме завдяки його багаторічним творчим, організаційним, науково-методичним і педагогічним зусиллям було закладено фундамент визнання і майбутнього світового лідерства скрипкового мистецтва незалежної України.

   Народився Вадим Стеценко в с. Головорусава Вінницької області в родині композитора, хормейстера і священика Кирила Григоровича Стеценка. У восьмирічному віці втратив батька. Закінчив Першу київську трудову школу в 1928 році, музичний технікум – в 1932 році і Київську консерваторію в класі скрипки проф. Д. С. Бертьє – 1936 року.

Вадим Кирилович із 1936 року викладав скрипку в Київській середній спеціальній музичній школі, а в 1940 році захистив кандидатську дисертацію.

Вадим Стеценко концертує як соліст камерного ансамблю. Працює він також і як журналіст-музикознавець, бере участь у фольклорних експедиціях. 

З лютого 1946 року працює у Львівській опері, а потім в  консерваторії. Викладав скрипку, альт, квартет, камерний ансамбль, історію та теорію скрипкового виконавства.

У 1959 році Вадим Стеценко відновив педагогічну діяльність у Київській консерваторії, де керував кафедрою скрипки в часи її найбільшого розквіту. Серед учнів Вадима Стеценка – музичні виконавці світового рівня: Аркадій Винокуров, Сергій Дяченко, Кирило Стеценко, Ігор Симович, Юрій Булка, Юрій Гольда.

Дослідження Вадима Стеценка в царинах історії, теорії та педагогіки скрипкового виконавства (“Методика навчання гри на скрипці”, “Джерела скрипкового концерту”, “Закономірності інтонування на скрипці” та “Історія скрипкового мистецтва” ) здобули заслужене визнання фахівців у країні та поза її межами. 

   Впродовж усього життя видатний скрипаль і педагог дбав про захист української культурних та духовних традицій, а також доклав чималих зусиль до їх примноження.

Твоє здоров’я – в твоїх руках

Одним із чинників збереження і покращення здоров’я є здоровий спосіб життя. Питання здорового способу життя завжди буде актуальним, тому що відіграє важливу роль в забезпеченні здоров’я. Бо ні лікар, ні державна програма не зроблять нас здоровими. Покращити стан свого організму може тільки сама людина.

В межах Тижня інформації “У фокусі – здоров’я” до Всесвітнього дня здоров’я фахівці відділу мистецтв запросили заглянути до скарбнички порад «Твоє здоров’я – в твоїх руках» учнів херсонських закладів освіти, зокрема ЗЗСО №№ 4, 53, 54, 55, гімназій № 6, 14, 16 та Голопристанського ліцею № 2. 

Підліткам було запропоновано психологічні та практичні поради від Міністерства охорони здоров’я, які допоможуть розпочати здоровий спосіб життя та запобігти виникненню різних хвороб. Адже здоровий спосіб життя – це комплекс дій, який, перш за все, включає відмову від шкідливих звичок, своєчасну діагностику, фізичну активність, психічне здоров’я та здорове харчування. 

Увага учнів була зосереджена на тому, що у них завжди є вибір, як прожити своє життя і цей вибір дуже важливий, тому що потрібно усвідомлювати і розуміти, що вони мають докласти певних зусиль і не набувати шкідливих звичок.

Школярам також було вказано на важливий крок на шляху до здорового способу життя  — це змінити своє мислення, заповнити свій мозок «правильними» думками та чистими намірами.

Приєднуйтеся до перегляду скарбнички порад «Твоє здоров’я – в твоїх руках» і будьте здорові!

Свято театру

 

Друзі! Сьогодні Міжнародний день театру. У цей день міжнародна спільнота вшановує театр як надбання культури і всіх робітників театру — від акторів і режисерів, до робітників сцени і білетерів. І хоча Міжнародний день театру не є державним святом чи вихідним днем, але це не заважає вважати його професійним святом усіх театральних діячів і робітників театрів. 

У мирний час театри готували прем’єрні вистави, брали участь у фестивалях і концертах, театральні діячі отримували державні відзнаки і нагороди. Зокрема до цього дня було приурочено вручення найстарішої української театральної нагороди — «Київська пектораль», вручення якої наразі відтермінували до святкування Перемоги. Зараз багато акторів змушені залишити театральну сцену і взяти до рук зброю, щоби захищати незалежність нашої країни.

У перші тижні повномасштабної війни театральні приміщення в багатьох українських містах перетворились на волонтерські центри. Згодом театри відчинили двері для глядачів і почали робити те, що вміють найкраще ‒ мистецтво. Попри все український театр живе – живе попри репресії, переслідування, намагання знищити українську культуру, які супроводжували практично всю його історію. Живе попри війну і сьогодні – свідченням тому гучні театральні прем’єри та аншлаги.

Відеознайомство із художницею Сонею Левицькою

Цикл “Знакові постаті української культури” у  межах бібліотечного проєкту “Погляд з історії” поповнився ще однією мистецькою розвідкою – “Софія Левицька – українка, яка  підкорила  Париж”. Софія Левицька – українка з Поділля, котра стала справжньою француженкою, своєю в Луврі і в середовищі французьких художників. 

Бібліотекарі  відділу мистецтв запропонували учням херсонських закладів освіти № 4, 6, 11, 14 та 16  познайомитися із нелегкою долею та творчістю  цієї забутої художниці, яка більше відома за кордоном, ніж в Україні.

Учні дізналися про особисту життєву трагедію мисткині та про її цікавий і непересічний творчий шлях від Поділля до Парижа. Одружившись з пияком-лікарем, народивши розумову відсталу доньку, Софія Левицька змогла зберегти мужність духу і почала влаштовувати своє життя у Франції. Навчаючись у видатних художників того часу, вона змогла сягнути визначних висот.

Старшокласники побачили багато живописних робіт Софії Левицької: портрети, натюрморти, пейзажі, виконані у різних стилях. Зацікавили молодь гравюри художниці, її ілюстрації до різних видань, зокрема книг поетів Гійома Аполлінера та Поля Валєрі.

А особливо учнів вразило те, що вона переклала на французьку мову і проілюструвала книжку Миколи Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки”.

Запрошуємо переглянути відео тут

Софія Левицька — українка, яка підкорила Париж

 9 березня 2024 року — 150 років від дня народження українки Софії Левицької , ім’я якої назавжди увійшло в історію французької графіки.  

На початку XX сторіччя нею захоплювався весь мистецький Париж, а вона розповідала французам про рідне Поділля і вплітала улюблені українські мотиви у свої картини та гравюри. Вона була напрочуд популярною в Парижі, в найвишуканішій артистичній богемі. Ім’я української художниці Софії Левицької фігурує поруч із Гійомом Аполлінером, Емілем Бернаром, Жаном Маршаном, Полем Валєрі, Анрі Матіссом. А також з іменами відомих українських особистостей: тут і  засновник течії кубізму скульптор Олександр Архипенко, і художник Олекса Грищенко, і   Олександр Шульгин — політик і дипломат. 

Вже під час набуття професійного досвіду у Паризькій академії мистецтв Софію Левицьку визнали шанувальники живопису, колекціонери, мистецтвознавці. А найкращі художні галереї Франції змагались за можливість експонувати та продавати її мистецькі твори. 

На жаль, в українських музеях та приватних колекціях творів художниці майже нема, у Франції збереглися лише поодинокі графічні та олійні твори Софії Левицької. Друкованих матеріалів, розвідок і спогадів про неї, окрім згадок у сучасній їй французькій пресі також обмаль…

Фахівці відділу мистецтв створили до 150-річчя від дня народження художниці відео із циклу “Знакові постаті української культури” – “Софія Левицька – українка, яка  підкорила  Париж”. Тож, тепер всіх бажаючих дізнатися більше про долю, життєву трагедію та творчість Соні Левицької запрошуємо до перегляду  мистецької розвідки, створеної у  межах бібліотечного проєкту “Погляд з історії”.

Від фолку до року: співуче Шевченкове слово

 

9 березня  2024 року виповнюється 210 років від дня народження видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка. 

Його вивчають у школі, вшановують на культурних заходах та надихаються творчістю під час революцій. День народження Шевченка – це привід не лише вшанувати пам'ять великого Кобзаря, але і згадати його творчість, яка не втрачає своєї актуальності у наші дні. 

Бібліотекарі відділу мистецтв запропонували учням ЗЗСО  № 54 і 55 та професійного ліцею зв’язку та поліграфії міста Херсона музичну годину «Від фолку до року: співуче Шевченкове слово».

До творів Кобзаря зверталося кілька поколінь композиторів – вони стали піснями й романсами, симфонічними поемами, операми й балетами. Впродовж останніх років все частіше можна почути Шевченкові вірші, виконані під гучну рок-музику чи танцювальні мотиви. Таким чином, ми по-новому або ж взагалі вперше по-справжньому відкриваємо для себе Шевченка актуального та модного. Учасникам заходу запропонували прослухати сучасних українських виконавців, які створили кавер на слова Шевченка.

Найбільше драматизм творів Шевченка припав до душі рок-музикантам. Учні прослухали кілька пісень у виконанні рок-гуртів KOZAK SYSTEM,  КОМУ ВНИЗ, ТАРТАК, ФАТА МОРГАНА, Мертвий півень та ХОЛОДНЕ СОНЦЕ. А  у виконанні  колективу ПІККАРДІЙСЬКА ТЕРЦІЯ  прозвучала пісня “Ой по горі роман цвіте”. 

Цікаву інтерпретацію поєднання українського класика Тараса Шевченка з легендами німецького металу Rammstein запропонував  панк-рок гурт YURCASH. 

Слухачам сподобався дует молодих популярних співаків Артема Пивоварова та Надії Дорофеєвої, які виконали композицію на слова поезії “Думи мої, думи”. Також не залишила  їх байдужими і інша композиція на цю ж поезію, але у фольклорному звучанні  харківського гурту BandurbaND.

Учні переконалися, що вірші Тараса Шевченка і нині не втрачають своєї актуальності і саме тому сучасні музиканти активно записують пісні, створені на основі поезії Кобзаря. Таким чином, виконавці відкривають для слухачів сучасного та актуального Тараса Шевченка.

Життя як пісня

Фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова  до Дня рідної мови запросили учнів херсонських закладів освіти № 4, 11, 55, гімназії № 14 та обласного ліцею переглянути мистецьку розвідку «Пісня буде поміж нас. Володимир Івасюк». Також до них приєдналися учні Голопристанського ліцею.

 Учасники заходу дізналися про життя та творчість засновника і класика української естрадної музики, талановитого композитора, автора невмирущих пісень Володимира Івасюка. Багатьох здивувало, що за фахом він дипломований лікар, що багато пісень він написав на свої вірші, які творив лише українською мовою, що був  скрипалем-віртуозом і піаністом-імпровізатором, прекрасним співаком-виконавцем.

Івасюк був не просто музикантом, він був патріотом України. Своїми піснями він відроджував любов українців до української культури і завзято відмовлявся писати музику до російських текстів, говорячи, що він український композитор. Саме українська пісня, а точніше популярні пісні Володимира Івасюка українською мовою, і стала головною причиною його смерті. Володимира Івасюка вбила влада, оскільки злякалася шаленої популярності українських пісень, які писав талановитий українець!

Учні почули роздуми Володимира Івасюка про свою творчість та пісні у виконанні самого автора та багатьох українських співаків та груп. Упродовж останніх років українці перевідкривають його постать для себе, твори композитора вчергове набувають актуальності.

Долучайтеся до перегляду відео тут

Майстер реалізму Валерій Машницький

Заслужений художник України Валерій Машницький народився в Москві 18 лютого 1934 року.    А ось жив, працював, творив художник у Херсоні.

   Він пройшов серйозну мистецтва та завжди залишався послідовним реалістом. 

В історію художньої культури Валерій Машницький увійшов яскравим і самобутнім майстром сюжетно-тематичної картини, портретного та пейзажного жанрів, в основі яких – життєва правда.

Творчі симпатії художника були широкими й багатогранними: Таврійський край, його природа, сторінки історичного минулого, прості трудівники, історія козацтва, портрети близьких і дорогих людей – всі ці роботи, різні за змістом і внутрішнім звучанням, завжди були щедро насичені теплом, завжди знаходили живий відгук у душі глядача. Саме тому й не дивно, що багато робіт художника зберігаються в музеях України, Росії, Франції, Англії, Туреччини, а також у приватних колекціонерів.

Славко" - так назвав портрет свого восьмирічногосина Валерій Машницький. Де зараз перебуває картина, достеменно невідомо. Перед втечою росіян із міста її викрали з Херсонського обласного художнього музею ім. Олексія Шовкуненка разом з іншими творами мистецтва.

  

Земний шлях художника закінчився 9 березня 2001 в рідному Херсоні.

Пісня буде поміж нас. Володимир Івасюк

4 березня 2024 року виповнюється 75 років від дня народження Володимира Івасюка, геніального композитора та співака, який зробив українську естраду відомою на весь світ. За фахом медик, а за покликанням — скрипаль, піаніст, віолончеліст, гітарист і автор пісень, які він відмовлявся писати російською мовою. Історія його смерті у Брюховицькому лісі під Львовом досі є таємницею, і винні в імовірному вбивстві не названі й не покарані.

Пісні Івасюка переживають нову хвилю популярності. Упродовж останніх років українці перевідкривають його постать для себе, твори композитора вчергове набувають актуальності й стають трендами в соціальних мережах, звучать по-новому в особистих плейлистах і діджей-сетах, якими Україну представляють закордоном. Його чудові пісні, які знають і співають далеко за межами України, є і завжди залишатимуться сучасними.

Самобутність, неповторність його таланту, творчого почерку, стилю залишаться назавжди в нашій культурі.

Фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова до ювілею митця створили  відеорозповідь “Пісня буде поміж нас. Володимир Івасюк” із циклу “Знакові постаті української культури” та в межах бібліотечного проекту “Погляд з історії”.

Перегляньте відео, дізнайтеся більше про талановитого митця, вслухайтеся у водограй його мелодій. Водограй не замулився. І червона рута не прив’яла. Вони зачаровані таїною, ім’я якій — українська пісня!

Знайомство з українським бароко

У межах культурологічної медіастудії «Мистецтво у просторі і часі» фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова познайомили шкільну спільноту Херсона, зокрема ЗЗСО № 4, 11 та гімназій № 6, 14, 16, з мистецтвом та архітектурою України кінця XVII-XVIII століть. 

Також до онлайн перегляду створеної бібліотекарями відділу відеомистецької презентації «Світло українського бароко» приєдналися учні Голопристанського ліцею № 2 та Херсонського економіко-правового коледжу. 

У ході заходу вони дізналися, чому бароко називають “козацьке”  та в яких видах мистецтва найяскравіше проявилися риси цього стилю.

Учні з захопленням розглядали культові споруди, скульптури, гравюри та картини, створені українськими митцями. Вони відчули подих бароко в музичному оформленні відео, де звучала музика Дмитра Бортнянського і кант Григорія Сковороди.

Старшокласники дізналися про зародження театру – шкільного та мандрівного, про думи – унікальний музично-пісенний жанр, властивий тільки українській національній музиці, про народну картину «Козак Мамай».

Бажаючих познайомитися із золотим віком української культури –  епохою українського бароко, запрошуємо переглянути відео

Світло українського бароко

Бароко — стиль у європейському мистецтві та архітектурі початку XVI — кінця XVII століть, основні риси якого  парадність, урочистість, пишність, динамічність. 

Виникнення бароко на території України пов'язане з епохою визвольних війн, національним підйомом серед запорізького козацтва та пробудженням національної свідомості загалом. Україна надала європейському бароко рис національного стилю, збагативши місцевими мистецькими традиціями архітектури і мистецтва, що роки потому отримало назву “козацьке” бароко.

Стиль бароко найвиразніше проявився у кам'яному будівництві культових споруд. Заслуга будівельників козацької доби в тому, що поширений з давніх часів тип великої дерев'яної церкви, вони вдягли у камінь, прикрасили безліччю чудових пластичних мотивів. В архітектурі українського бароко відчуваються візантійські мотиви архітектури Київської Русі.

Нові мистецькі уподобання найвиразніше проявилися у будівлях Києво-Печерської лаври та самого Києва, які справили вирішальний вплив на всю українську архітектуру XVIII століття.

Чому бароко – “козацьке”? Тому що найбільша кількість храмів у стилі бароко постала на території України за часів козацтва. Козаки активно долучалися до храмобудівництва та сприяли появі цивільних будівель: колегіумів, магістратів, житлових споруд, військових канцелярій – і все у стилі бароко.

Риси бароко яскраво проявилися не лише в архітектурі, а і в мистецтві.До найвидатніших митців барокової доби належать скульптор Іоан Георгій Пінзель,  майстри іконопису Іван Руткович та Йов Кондзелевич,  гравери Олександр та Леонтій Тарасевичі, Інокентій Щирський, Григорій Левицький, композитори Микола Дилецький, Дмитро Бортнянський, поет, філософ і композитор Григорій Сковорода.

Дивовижні собори та церкви, скульптури, картини, гравюри та іконопис представлені у відеомистецькій презентації «Світло українського бароко», яку створено у межах культурологічної медіастудії «Мистецтво у просторі і часі». Над відео працювали фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова. 

Перегляньте відео і ви не лише побачите красу українського бароко, дізнаєтесь багато цікавого, а й почуєте дивовижну музику Дмитра Бортнянського та найвідоміший кант Григорія Сковороди.