Щорічно
з 1994 року в останню неділю червня в Україні відзначається День молоді. У
цьому році свято випадає на 28 червня.
Юність
і молодість — це не тільки прекрасні періоди в житті кожної людини, але ще й
особливий стан душі.
Пропонуємо вашій увазі
творчість молодого покоління художників, які експериментують, висловлюють свої
почуття, прагнуть і вибирають для себе нові цінності та орієнтири в мистецтві.
В
цьому році виповнюється 145 років від дня народження Карла Міллеса
(1875-1955), шведського скульптора — одного з рідкісних творців, які створили
власний стиль в мистецтві скульптури.
Його твори впізнаються миттєво. І коли ми чуємо або читаємо, що "дана річ
виконана в дусі Міллеса", це і є та безперечна оцінка творчості художника,
яку ставить самий неупереджений на світлі суддя — час.
Мистецтво Миллеса відрізняється не тільки оригінальністю, водночас воно показує
нову естетику часу, в якому творив скульптор. Саме XX століття відоме як епоха
експериментування в художній творчості, період відходу від традиційних канонів
і тенденцій. Ця характерна риса творчого процесу минулого століття цілком
проявилася і в літаючих фантазіях Карла Міллеса.
Передове мистецтво XX століття енергійно протиставляло академізму новаторський
погляд на повсякденну дійсність, пропонувало оригінальні інтерпретації класики.
Невгамовне бажання творчої людини експериментувати з різними формами мистецтва,
рвати пути традиційних канонів, виробляти принципово нові художні тенденції —
все це характерно для творчого процесу минулого століття. Ніколи ще живопис,
скульптура, архітектура, література, музика не змінювали своє обличчя так
швидко і плідно, ніколи в художньої творчості не уживалася така сила-силенна
найрізноманітніших напрямків ...
Майстром, який безперечно створив власний неповторний стиль в мистецтві
скульптури й водночас відбивши у своїй творчості принципово нове в естетичному
розвитку цього часу, є Карл Міллес. Його роботи — це безліч фонтанів (він
особливо любив працювати в цьому жанрі) і пам'ятників у шведських містах:
близько Концертного залу Стокгольма, де щороку 10 грудня урочисто вручають
Нобелівські премії, стоїть виліплений їм Орфей, голову якого майстер ліпив з
Бетховена; статуї для Рокфеллерівського центру й останнє його творіння
"Джерело муз" для Метрополітен-музею в Нью-Йорку та Аполлон в
оточенні дванадцяти муз — створюють враження масивних скульптур, літають у
повітрі та лише випадково зачіпають гранітні постаменти. А створений ним
унікальний скульптурний "пантеон" в Стокгольмі — один з перших музеїв
подібного роду в Європі — являє собою шедевр міської паркової культури.
Коли паром з Гельсінкі підходить до Стокгольму з боку причалу — терміналу
"Силья-лайн", по іншу сторону затоки Вертан, на вершині скелі видно
чудовий парк. Це одна з визначних пам'яток шведської столиці — Міллесгарден,
або Сад Міллеса. Музей скульптур Карла Міллеса просто неба знаходиться в
стороні від центру — в Лідінге, одному з північних районів міста. Розгледіти
сад скульптур з борта корабля не так вже й легко. Залив настільки широкий, що,
не знаючи, де розташований Міллесгарден, можна пропустити цей феноменальний
художній об'єкт. Однак якщо ви опинилися в столиці шведського королівства,
відвідати це незвичайне місце слід неодмінно: хоча тут зібраний і не весь
Міллес, але дух його безсумнівно присутній.
Тут прекрасно поєднуються граніт, бронза і тінисті алеї під кипарисами й туями,
посадженими видатним майстром XX століття. Гігантські статуї здаються зовсім
маленькими з борта порома. Поблизу ж вони чудово вписуються в пейзаж, а
головне, вражають бездоганним відчуттям масштабу та пропорцій, яким володів їх
творець. Скульптурні твори Карла Міллеса дуже виразні й оригінальні, хоча і
важко назвати його мармурові фігури реалістичними. Їм властива деяка неприродна
витягнутість і зміщеність пропорцій — звичайно, таких людей в житті не буває.
Але вдивляєшся пильніше і розумієш: так, навмисна приземленість не характерна
для цих творінь, але вони — повні чарівності та створені людиною, яка має
почуття гумору, — зримо втілюють глибокі художні ідеї автора, якого надзвичайно
хвилювали проблеми людського буття, духовного феномену особистості в історичному,
філософському, релігійному та моральному аспектах. Вірно помічено, що у кожного
скульптора — власне відчуття простору. "Свій" простір присутній і в
Саду Миллеса. Скульптор з помічниками, серед яких був і його брат Еверт,
архітектор, спроєктувати різні точки зору на кожну скульптуру. Брали до уваги
все: як вона виглядає зблизька і здалека, з верхнього або нижнього ярусу парку,
як фігура буде виглядати на сонці, в тіні або при штучному освітленні, в
залежності від погоди ... Серед живої природи розташовані окремі статуї й цілі
скульптурні композиції, які живуть тут абсолютно особливим життям — і вона
відрізняється від тієї, що була уготована їм на міських площах і вулицях.
Коротка хроніка життя прославленого скульптора така. Карл Еміль Вільгельм
Андерсон (це його справжнє ім'я) прожив 80 років. Він народився 23 червня 1875
року в Лагга, поблизу Упсали. Працював столяром і теслею. Навчався в
Королівському технічному інституті в Стокгольмі. У 26 років отримав замовлення
у Швеції на створення пам'ятника Стіну Стуре — шведському політику, який
заснував перший парламент — риксдаг.
Карл і Ольга Міллес, фото 1903 р.
На свій перший грант, отриманий від
Шведського товариства мистецтв і ремесел, відправився подорожувати: спочатку у
Сантьяго, потім в Париж, де ранні роботи Міллеса оцінив великий Роден. Його
перша персональна виставка відбулася в 1914 р. в Мальме, а перша експозиція за
кордоном — в 1927-му в лондонській Тейт галереї. Повне визнання прийшло до
Карла Міллеса вже в 1920 році. Йому надають звання професора скульптури в
Стокгольмської академії. В цей час йому 45 років. У 1928 році відвідав США і з
1931-го став викладати в Кранбрукской академії мистецтв (Блумфілд-Хіллс,
Мічиган).
В кінці життя скульптор повернувся до Швеції. Про Сад скульптур
Міллес марив з початку XX століття. Він купив ділянку землі на околиці
Стокгольма в 1906 році, інтуїцією художника відчувши, яке велике майбутнє у
цього шматочка ландшафту над водою. Поступово розширюючи своє володіння, через
два роки він побудував тут будинок, в якому разом з дружиною Ольгою (вона була
тонким і цікавим живописцем-портретистом) прожив до 1931 року. Потім Міллес
вирушили в Сполучені Штати, де скульптор натхненно та ефективно працював майже
20 років, створивши безліч чудових і воістину оригінальних творів, які люди
споглядають, милуються їх неповторною і незвичайною красою ... Втім, ще до
повернення з Америки, в 1936 році подружжя подарували Сад з усіма колекціями та
будинок шведської столиці. І вже в кінці 1930-х Міллесгарден був відкритий для
публіки. Кажуть, що Міллес вважав себе в ньому "всього лише гостем" і
відчував його "як справжній будинок для скульптур".
Все життя Міллес і його дружина колекціонували твори мистецтва. У їхньому
будинку, розташованому серед вікових дерев, зібрані не тільки роботи майстра, а
й художні рідкості, колекція скульптурних шедеврів Стародавнього Єгипту, Індії,
Китаю, античності й середньовіччя. А привезені з різних країн деталі
старовинних будівель розмістилися прямо серед садової зелені, утворюючи для
статуй Міллеса "другий фон" і даруючи відвідувачам різноманітні
враження. Попри повної свободи маршрутів в цьому незвичайному музеї
скульптури, здається, що тебе направляє незрима рука майстра ... Можливо, це
відбувається тому, що ще самим Карлом Міллесом були спроєктовані галереї й
колонади, боскети з чагарнику, а тераси з'єднали круті прольоти сходів, які
живописно біжать стежками. Одні скульптури поставлені тут поруч з високими
деревами, інші — посеред брукованої площі, що нагадує італійську Пьяцетту.
Фонтани, стародавні тварини та портрети сучасників, янголи, які летять та
грації: одна з життєствердних назв говорить сама за себе - "Ангелам теж
потрібно повеселитися".
Звернена обличчям до моря статуя морського бога Посейдона немов благословляє
моряків, які вирушають у плавання. Морське повітря, крики чайок, шведська
доглянутість налаштовують на романтичний і заспокійливий лад.
Скульптури, які
нібито літають, здаються легкими й невагомими, нерукотворними. Над затокою
височіє найвідоміша скульптура Міллеса - "Рука Бога" (або "Рука
Господня", або "Перст Божий"), чудова алегорія крихкості людини
і його долі. Побачивши її дивуєшся точності, з якою скульптор переносить
філософську ідею в пластичну форму. На гігантські пальці поставлена маленька
фігурка здивованої чимось людини зі смішно розведеними в сторони руками. Нічого
божественного або релігійно-містичного в ній немає. Людина, можливо, захоплено
радіє синьому небу, зеленим алеям Саду і жвавим балтійським хвилям ... Однак ця
"крихітна" фігурка запросто уміщається в величезній долоні, розкритої
безмежності всесвіту. Два янголи катаються на ковзанах, як в парному фігурному
катанні, ну де ще таке побачиш?
А кілька крилатих істот, волосся яких грайливо
розтріпав вільний вітерець, самозабутньо і з захватом дмуть в ріжки, дудочки,
флейти. Вони радісно співають гімн землі, сонця, людям — вічним трудівникам і
шукачам безцінного духовного скарбу ... Ось сидить забавний янгол, на руці
якого (а це не всі помічають) - годинник на ремінці. Крім невеликих скульптур,
виконаних Міллес на самому початку творчості, представлені й повторення відомих
монументів, фонтанів і скульптурних груп. Композиції складені з творів,
створених в різний час і для різних місць. Немов долаючи опір морських хвиль,
мчить на дельфіні Наяда. Її волосся розметав вітер, очі спрямовані вперед, з
відкритого рота ніби виривається переривчастий подих.
Однією рукою вона
спрямовує дельфіна, інша захоплено закинута за голову. Під цівками води бронза
скульптури, відбиваючи сонячні відблиски, переливається безліччю відтінків. Цей
твір відкрив цілу серію робіт Міллеса, великого знавця античної скульптури, на
міфологічні сюжети — з персонажами водної стихії. Водяні струмені в кожної
композиції не тільки різноспрямовані стосовно головної постаті, а й викидаються
з різною силою.
У Фонтані Іони вони утворюють бурхливий каскад, а в Фонтані
Діани падають легкими, тонкими струмками. У Фонтані Сусанни цвітуть білі й
рожеві лілії, плавають золоті рибки, зображуються плакучі верби навколо
фонтану. У 1925 р. ця робота отримала Гран-прі на виставці декоративного
мистецтва в Парижі, а без води все Це не виглядаю б так цікаво. Відвідувач може
спуститися по сходах з верхньої тераси Саду і потрапити у дворик, який умовно
названий маленької Австрією. Це своєрідний ліричний привіт скульптора країні, в
якій народилася його дружина. У крихітній капличці знаходиться могила подружжя
Міллес, а надгробок — середньовічна дерев'яна скульптура "Мадонна з
немовлям".
Не викликає сумнівів твердження деяких мистецтвознавців про загальнолюдську,
всесвітню основу — історичної, літературної, духовної — творчості шведа Карла
Міллеса. Він був сучасник і нашого недавнього минулого, але жили ми в різних
світах, і, здається, він збагнув незбагненне про людське та божественне. Міллес
звичайно був першовідкривачем, тому що коли перебуваєш в його саду, постійно
переслідує відомий ефект deja vu: вже був тут колись, ти це вже десь бачив. І
це не випадково. Багато сучасні скульптори повторювали й перегравали ідеї
Міллеса. Саме в цій "упаковці" вони доходили до нас. Особливо
стосується це класичної композиції "Летючий янгол і Пегас". Міллес
поклав на бік крилатого коня, який летить кудись у далечінь, а на крилі його —
теж в стрімкому польоті — вершник-поет. Яка динаміка руху зображена! Шведський
скульптор потрапив під сильний вплив свого великого вчителя — француза Огюста
Родена і майстерно втілював гнучкість і витонченість людського тіла в
непіддатливому камінні та важкої бронзи, а його композиції в основному
представляють алегоричні людські фігури. У різних столицях світу є
музеї-майстерні знаменитих скульпторів, особливо гарні вони в Парижі. Французи
зберегли студії своїх великих скульпторів-співвідчизників — Огюста Родена,
Еміля Антуана Бурделя, Арістіда Майоля, Осипа Цадкіна. Всі вони були
сучасниками Карла Міллеса і внесли гідний внесок в естетичну дискусію минулого
століття. Кожен по своєму.
Міллес розумів, що Швеція кінця XIX - початку XX
століття далека від бурхливого мистецького життя Парижа, і тому вирушив на
південь Європи — в Італію і Францію. Відправився, щоб з'єднати рідну Швецію з
загальноєвропейським контекстом ...
Тепер і в Стокгольмі є меморіальна майстерня національного скульптора. Сьогодні
до саду Міллеса прибудований новий зал для виставок, де мешканці Лідінге
люблять коротати вихідні і який дуже приваблює приїжджих. Поруч невелике кафе і
сувенірний магазин, щоб взяти з собою на пам'ять про Міллесгарден щось, що
виявиться вам по кишені: коробок сірників або магнітик із зображенням
"Руки Бога". Або можна купити невелике повторення скульптури
знаменитого шведа. Звичайно, не в натуральну величину.
У Саду скульптур Карла Міллеса все гармонійно, тут ясно розумієш, що значить
високий стиль і бездоганний смак. Чарівність і позитивна енергетика цього
дивовижного музею надзвичайно зачаровують.
Вельми
незвичайне свято і вельми актуальне для людей, що живуть у швидкому ритмі
сучасного світу, — Міжнародний день прогулянки — відзначається 19 червня.
Отже, Міжнародний день прогулянки, або День неспішної прогулянки, — свято, що
закликає оцінити важливість такого, здавалося б, очевидного, але забутого
багатьма способу відпочити, зняти стрес або просто нервове напруження, як піша
прогулянка.
Саме бажання підкреслити важливість і доступність цього простого способу
відволіктися хоча б ненадовго від проблем і суєти підштовхнула ініціаторів та
активістів відзначати щорічно Міжнародний день прогулянки. Причому саме в
червні, коли вже переважає тепла сонячна погода, що сприяє прогулянкам на
свіжому повітрі.
Прихильники святкування Дня прогулянки звертаються до всього людства,
пропонуючи не тільки в цей день, а взагалі як можна частіше виходити на природу
і проводити там хоча б трохи часу — це відмінний спосіб для усамітнення та
умиротворення або дружньої бесіди.
До переваг пішої прогулянки прихильники свята відносять її доступність для
кожного, оскільки потрібно лише виділити час (з психологічною установкою не
"на шкоду справам», а «на благо здоров'я»), а також визначитися з місцем,
хоча навіть в містах досить скверів і парків, не кажучи про передмістя.
Цей спосіб відпочинку не потребує будь-яких матеріальних витрат, а користь від
нього з лишком окупить витрачений час. Ходьба не тільки буде сприяти зняттю
стресу, але і стане непоганим стимулятором уваги, пам'яті й мозкової
активності, поліпшить апетит і нормалізує сон.
Приємної вам прогулянки та гарних вихідних!
У
Херсонській обласній бібліотеці для юнацтва імені Бориса Лавреньова відділ
мистецтв презентував роботи Валерії Овчаренко під назвою «Жіночі емоції на
полотні». В експозиції представлені портрети сучасних жінок, які опинилися у
різних життєвих обставинах. Виставка вражає, зачаровує, розбуджує уяву, а головне – нікого не залишає байдужим.
Для кожного не є таємницею, що
вибираючи книгу на прилавку магазину чи на полиці бібліотеки, ми найперше звертаємо увагу на її обкладинку. А гарні ілюстрації всередині здатні
зацікавити ще більше! Ми отримуємо задоволення не тільки від прочитаного, але
і від побаченого, бо ж, як казала героїня Льюїса Керрола, «чого варта книжка
без малюнків?». Пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку «Ілюстрація – окраса книги», яка можливо надихне вас на на читання нової книги.
Незвичайно
цікава та глибоко емоційна виставка живопису молодої херсонської художниці
Валерії Овчаренко «Колаж жіночих емоцій на полотні» представлена для перегляду
у відділі мистецтв ХОБЮ ім. Б.А. Лавреньова.
Народилася
Валерія 5 квітня 1995 року в місті Херсон.
З 2002
по 2013 роки навчалася в ХЗНВК №11. Також закінчила ХЦДЮТ з відзнакою.
В 2013
вступила в Херсонський державний університет на факультет культури і мистецтв.
Протягом всього періоду навчання Валерія приймає участь у різних обласних,
всеукраїнських та міжнародних виставках, пленерах і фестивалях, а вже у 2018
році представляє свою першу персональну виставку.
З 2018 працює
викладачем у КЗ "Гімназія ім. Т.Г.Шевченка" ХОР, а також у першій
студії творчості Херсону "Арт-Инсайт". Її учні успішно вступають у
вищі навчальні заклади не тільки на території України, але і за її межами (у
Польщі, Іспанії).
Вже
декілька років поспіль Валерія проводить майстер-класи на телебаченні UA:ХЕРСОН
і ВТВ, ділиться з телеглядачами своєю майстерністю та навчає їх основам
живопису, графіки, академічного малюнку. Вона є Берегинею Козацької Почесної варти Херсонщини. Багато уваги
приділяє відродженню козацьких традицій та готує учнів до участі у «Козацькому
Граї».
Всі її 13 картин є одним цілим. Їх об’єднує прояв бурхливих емоцій молодої
сучасної жінки в різних життєвих обставинах і майстерно передані на полотнах за
допомогою фактури (своєрідної художньої техніки), надзвичайно тонко і влучно
підібраної та вдало поєднаної кольорової гамми.
Не
звертаючи на зовсім юний вік, а Валерія не так давно закінчила навчання на
факультеті культури та мистецтв Херсонського державного університету, картини
надзвичайно зрілі. Продумано та підкреслено і в композиції картин, і в назві
відчуття і переживання в той чи інший момент життя, за різних обставин. Навіть,
в різний період доби — вона ніби втілила у своїх творах все що зібралось на
душі: накипіло, наболіло, настраждалось… В якийсь момент життя, полотна були й
найкращою подругою, і порадницею, і розрадою…
«Пошук себе», «Не завжди потрібно довіряти людям», «Погляд крізь туман
невдач».. – це лиш кілька назв картин. А яка глибина схована і в назві, і як
вдалось художниці передати ці почуття, емоції!
Заслуга Валерії ще й в тому, що, сама того не підозрюючи, не просто вражає й
зачаровує своїми картинами, а і розбуджує в кожній людині уяву, та викликає
різні емоції, часто кардинально протилежні їх назві – залежно від життєвого
досвіду та пережитого.
Але,
головне – нікого не залишає байдужим. В цьому й найвища заслуга митця!
Тож,
запрошуємо всіх насолодитись переглядом завітавши у відділ мистецтв!
Традиція відзначати такий день зародилася у США ще в 1935 році. З часом свято
отримало величезну популярність, і сьогодні його відзначають у багатьох країнах
світу.
Це
свято – неофіційне, але дуже популярне. День друзів заснований для
того, щоб люди, незалежно від життєвих обставин, нагадали своїм товаришам
про те, наскільки вони важливі для них і порадували їх своєю увагою.
Наближається
велике християнське свято Трійці. Це світле православне свято відзначають на 50
день після Великодня, тому друга його назва П'ятидесятниця. У народі це свято
називають Зелені свята.
Прийміть
найщиріші побажання! Нехай цього дня разом із запашною зеленню в ваші домівки
входить мир, злагода і Божа благодать.
Людські
серця наповнюються добром, щирістю та душевним теплом!
#Лавреньовка_в_умовах_карантину #ЗалишайсяВдома та разом з
відділом мистецтв ХОБЮ ім. Б. А. Лавреньова
Дізнайтесь про деякі цікаві факти з історії велосипеда.
3 червня, відзначають Всесвітній день велосипеда. І цікаво
те, що… Сьогодні в світі нараховується більше мільярда велосипедів, що вдвічі
більше ніж машин та мотоциклів. У багатьох країнах вони популярніші за авто та
громадський транспорт. Але, незважаючи на це, історики до цього часу ламають
голову над тим, кого ж все-таки можна назвати творцем цього простого і
геніального винаходу. Більше цікавого дивіться тут…
Усі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про
це пам’ятає.
(Антуан
де Сент-Екзюпері)
Дитинство
– це купа
щастя, часу, безтурботного життя і свободи.
В наших
спогадах цей період асоціюється із яскравим, сонячним літнім днем, високим
небом і дитячими мріями!
Для
багатьох людей безтурботне дитинство залишається кращою порою. Тому, навіть
ставши дорослими, вони подумки знову і знову повертаються у країну свого
дитинства, щоб хоч на деякий час відволіктися від повсякденних клопотів
дорослого життя.
Але все
коли-небудь закінчується, однак закінчення дитинства зовсім не означає втрату
мрії. Якщо вона є, у людини завжди знайдеться місце для часточки дитинства, яку
вона буде носити з собою в душі.
