Життя як пісня

Фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова  до Дня рідної мови запросили учнів херсонських закладів освіти № 4, 11, 55, гімназії № 14 та обласного ліцею переглянути мистецьку розвідку «Пісня буде поміж нас. Володимир Івасюк». Також до них приєдналися учні Голопристанського ліцею.

 Учасники заходу дізналися про життя та творчість засновника і класика української естрадної музики, талановитого композитора, автора невмирущих пісень Володимира Івасюка. Багатьох здивувало, що за фахом він дипломований лікар, що багато пісень він написав на свої вірші, які творив лише українською мовою, що був  скрипалем-віртуозом і піаністом-імпровізатором, прекрасним співаком-виконавцем.

Івасюк був не просто музикантом, він був патріотом України. Своїми піснями він відроджував любов українців до української культури і завзято відмовлявся писати музику до російських текстів, говорячи, що він український композитор. Саме українська пісня, а точніше популярні пісні Володимира Івасюка українською мовою, і стала головною причиною його смерті. Володимира Івасюка вбила влада, оскільки злякалася шаленої популярності українських пісень, які писав талановитий українець!

Учні почули роздуми Володимира Івасюка про свою творчість та пісні у виконанні самого автора та багатьох українських співаків та груп. Упродовж останніх років українці перевідкривають його постать для себе, твори композитора вчергове набувають актуальності.

Долучайтеся до перегляду відео тут

Майстер реалізму Валерій Машницький

Заслужений художник України Валерій Машницький народився в Москві 18 лютого 1934 року.    А ось жив, працював, творив художник у Херсоні.

   Він пройшов серйозну мистецтва та завжди залишався послідовним реалістом. 

В історію художньої культури Валерій Машницький увійшов яскравим і самобутнім майстром сюжетно-тематичної картини, портретного та пейзажного жанрів, в основі яких – життєва правда.

Творчі симпатії художника були широкими й багатогранними: Таврійський край, його природа, сторінки історичного минулого, прості трудівники, історія козацтва, портрети близьких і дорогих людей – всі ці роботи, різні за змістом і внутрішнім звучанням, завжди були щедро насичені теплом, завжди знаходили живий відгук у душі глядача. Саме тому й не дивно, що багато робіт художника зберігаються в музеях України, Росії, Франції, Англії, Туреччини, а також у приватних колекціонерів.

Славко" - так назвав портрет свого восьмирічногосина Валерій Машницький. Де зараз перебуває картина, достеменно невідомо. Перед втечою росіян із міста її викрали з Херсонського обласного художнього музею ім. Олексія Шовкуненка разом з іншими творами мистецтва.

  

Земний шлях художника закінчився 9 березня 2001 в рідному Херсоні.

Пісня буде поміж нас. Володимир Івасюк

4 березня 2024 року виповнюється 75 років від дня народження Володимира Івасюка, геніального композитора та співака, який зробив українську естраду відомою на весь світ. За фахом медик, а за покликанням — скрипаль, піаніст, віолончеліст, гітарист і автор пісень, які він відмовлявся писати російською мовою. Історія його смерті у Брюховицькому лісі під Львовом досі є таємницею, і винні в імовірному вбивстві не названі й не покарані.

Пісні Івасюка переживають нову хвилю популярності. Упродовж останніх років українці перевідкривають його постать для себе, твори композитора вчергове набувають актуальності й стають трендами в соціальних мережах, звучать по-новому в особистих плейлистах і діджей-сетах, якими Україну представляють закордоном. Його чудові пісні, які знають і співають далеко за межами України, є і завжди залишатимуться сучасними.

Самобутність, неповторність його таланту, творчого почерку, стилю залишаться назавжди в нашій культурі.

Фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова до ювілею митця створили  відеорозповідь “Пісня буде поміж нас. Володимир Івасюк” із циклу “Знакові постаті української культури” та в межах бібліотечного проекту “Погляд з історії”.

Перегляньте відео, дізнайтеся більше про талановитого митця, вслухайтеся у водограй його мелодій. Водограй не замулився. І червона рута не прив’яла. Вони зачаровані таїною, ім’я якій — українська пісня!

Знайомство з українським бароко

У межах культурологічної медіастудії «Мистецтво у просторі і часі» фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова познайомили шкільну спільноту Херсона, зокрема ЗЗСО № 4, 11 та гімназій № 6, 14, 16, з мистецтвом та архітектурою України кінця XVII-XVIII століть. 

Також до онлайн перегляду створеної бібліотекарями відділу відеомистецької презентації «Світло українського бароко» приєдналися учні Голопристанського ліцею № 2 та Херсонського економіко-правового коледжу. 

У ході заходу вони дізналися, чому бароко називають “козацьке”  та в яких видах мистецтва найяскравіше проявилися риси цього стилю.

Учні з захопленням розглядали культові споруди, скульптури, гравюри та картини, створені українськими митцями. Вони відчули подих бароко в музичному оформленні відео, де звучала музика Дмитра Бортнянського і кант Григорія Сковороди.

Старшокласники дізналися про зародження театру – шкільного та мандрівного, про думи – унікальний музично-пісенний жанр, властивий тільки українській національній музиці, про народну картину «Козак Мамай».

Бажаючих познайомитися із золотим віком української культури –  епохою українського бароко, запрошуємо переглянути відео

Світло українського бароко

Бароко — стиль у європейському мистецтві та архітектурі початку XVI — кінця XVII століть, основні риси якого  парадність, урочистість, пишність, динамічність. 

Виникнення бароко на території України пов'язане з епохою визвольних війн, національним підйомом серед запорізького козацтва та пробудженням національної свідомості загалом. Україна надала європейському бароко рис національного стилю, збагативши місцевими мистецькими традиціями архітектури і мистецтва, що роки потому отримало назву “козацьке” бароко.

Стиль бароко найвиразніше проявився у кам'яному будівництві культових споруд. Заслуга будівельників козацької доби в тому, що поширений з давніх часів тип великої дерев'яної церкви, вони вдягли у камінь, прикрасили безліччю чудових пластичних мотивів. В архітектурі українського бароко відчуваються візантійські мотиви архітектури Київської Русі.

Нові мистецькі уподобання найвиразніше проявилися у будівлях Києво-Печерської лаври та самого Києва, які справили вирішальний вплив на всю українську архітектуру XVIII століття.

Чому бароко – “козацьке”? Тому що найбільша кількість храмів у стилі бароко постала на території України за часів козацтва. Козаки активно долучалися до храмобудівництва та сприяли появі цивільних будівель: колегіумів, магістратів, житлових споруд, військових канцелярій – і все у стилі бароко.

Риси бароко яскраво проявилися не лише в архітектурі, а і в мистецтві.До найвидатніших митців барокової доби належать скульптор Іоан Георгій Пінзель,  майстри іконопису Іван Руткович та Йов Кондзелевич,  гравери Олександр та Леонтій Тарасевичі, Інокентій Щирський, Григорій Левицький, композитори Микола Дилецький, Дмитро Бортнянський, поет, філософ і композитор Григорій Сковорода.

Дивовижні собори та церкви, скульптури, картини, гравюри та іконопис представлені у відеомистецькій презентації «Світло українського бароко», яку створено у межах культурологічної медіастудії «Мистецтво у просторі і часі». Над відео працювали фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова. 

Перегляньте відео і ви не лише побачите красу українського бароко, дізнаєтесь багато цікавого, а й почуєте дивовижну музику Дмитра Бортнянського та найвідоміший кант Григорія Сковороди.

Світла енергія та позитив акварелей Якова Басова

 

Друзі! 2 лютого 2024 року минає 110 річниця від дня народження сонячного художника та оспівувача  Кримських краєвидів - Народного художника України Якова Басова. 

  Ім’я художника більш відома в мистецькому колі та серед кримчан, адже саме в Сімферополі народився митець 2 лютого 1914 року.  Живописно-художню освіту розпочав теж там - в студії академіка живопису Миколи Семеновича Самокиша. В рідні краї він повернувся і після продовження навчання в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури з 1933 по 1937 рік та участі у Другій світовій війні: з 1946 року він жив і працював у Ялті та Алупці, лиш іноді виїжджаючи для роботи за межі Криму.  

Основний мальовничий жанр, в якому працював художник, - пейзаж. Природа розуміється як середовище формування свідомості людини, як сутність, через яку найповніше можна передати всі відтінки почуттів, звернені до людини. Природа в роботах Я. Басова виступає живою, динамічною, естетично досконалої стихією. Ця стихія в своєму закінченому вираженні є символом, формою для вираження внутрішньої, справжньої сутності духовності. «Пейзаж - це святая святих для розмови з людиною. Йому близько і небо, і дерева, і море. Це та область, де в діалозі можна зустрітися, відповісти на питання глядача за допомогою живопису…»

У плані осмислення образної суті пейзажів Якова Басова знаменні його роздуми про метафоричності і символічний характер живописної мови. Він стверджує, що образотворче мистецтво - це мистецтво символів, що дає можливість художникові імітувати зримий світ, створювати не натуралістичний твір, а передавати рух, «вічний струм життя», любов і відчай художника.

Композиції Якова Басова гострі і різноманітні. Їх побудова мимоволі привертає глядача, примушуючи стати "учасником зображеного", як наприклад, відчути себе на борту рибальського судна у відкритому морі або на березі північного озера, або на галявинці осіннього лісу. Таке залучення художником глядача і спонукання його до сприйняття природи - це відмінна риса творчої манери Басова. 

Твори художника експонувалися на 63 персональних і численних колективних виставках на Україні, в Росії, на 37 виставках в 22 країнах світу, в тому числі Канаді, Голландії, Норвегії, Австрії, Німеччини, Японії, Бельгії, Польщі, США, Італії, Іспанії, Англії , Франції.

Понад 600 робіт були передані художником в дар музеям Криму, понад 100 робіт знаходяться в зборах 42 музеїв України та за кордоном.

У 1997 році на основі колекції картин, подарованих місту Алупці, був відкритий Міський музей живопису художника.

Яків Басов помер 16 березня 2004 року в Алупці на 91-му році життя.