Народна іграшка – унікальне явище культури, тісно пов’язане з різними проявами життя, багатогранне за змістом і асоціюється, насамперед, з грою – в народі її називали по-різному : цяцька, лялька, виграшка, забавка. А іграшка, виготовлена із глини, має особливу душу. У руках майстра вона стає живою, перетворюється на витвір мистецтва, який зберігає тепло гончарства і дух культури.
Вважається, що мистецтво виготовлення глиняних виробів бере свій початок із моменту, коли людина вперше відчула силу вогню. Випалена глина стала вічним свідком історії: уламки посуду, знаряддя праці та зброя розповідають нам про життя наших предків.
Україна здавна славилася своїми гончарними традиціями. У Європі її навіть називали «керамічною державою». Глиняні вироби несли магічний символізм: іграшки дарували дітям як обереги, а свистунці використовували для захисту й обрядів.
Ми маємо кілька осередків, де мистецтво гончарства процвітало століттями:
Косів (Гуцульщина) – відомий своїми яскравими орнаментами та декоративністю.
Поділля – славиться свистунцями у формі птахів і тварин.
Опішня (Полтавщина) – головний центр гончарного мистецтва, який подарував світові таких майстрів, як Яків Падалка, Василь Омеляненко, Параска Борук...
Особливу роль у збереженні цих традицій відведено, Яківу Падалка – видатному гончару із Опішні. Його свистунці у формі птахів і фантастичних звірів стали символом гармонії та природної краси. Джерелом натхнення для Якова була природа, фантазія та любов до ремесла. Його роботи вирізнялися округлими формами, яскравими орнаментами й теплотою.
Народна іграшка, розповідає нам давні історії, зберігаючи душу нашого народу. Вироби не лише прикрашають побут, а й нагадують про силу творчості, здатну вдихнути життя навіть у простий матеріал, наповнюючи його любов’ю, теплом і духом рідної землі.
Немає коментарів:
Дописати коментар