Українська Сапфо (Маруся Чурай)

 

 Фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова в межах проекту «Погляд з історії»  для старшокласників шкім міста Херсона №4 та № 53  провели онлайн на платформі ZOOM мистецьку розвідку  «МАРУСЯ ЧУРАЙ - ГОЛОС І ДУША ПІСЕННОЇ УКРАЇНИ», присвячену 400-річчю від дня народження поетеси та піснярки. 

Старшокласники на уроці дізнались про життя і творчість Марусі Чурай та її внесок в українську культуру. Учні занурилися в атмосферу XVII століття, коли жила і творила ця талановита дівчина, чиї пісні стали безсмертними.

 

Під час заходу школярі ознайомилися з історичними відомостями про Марусю Чурай. Вони дізналися, що вона народилася близько 1625 року в Полтаві в родині козака Гордія Чурая, який героїчно загинув у боротьбі за Україну. Саме від батька Маруся успадкувала любов до рідної землі, а від матері – поетичний талант і чутливу душу.

Особливу увагу було приділено трагічній історії її кохання з Грицем Бобренком. За легендою, Гриць, хоч і любив Марусю, зрадив її, обравши для шлюбу багату дівчину. Розбите серце не витримало зради, і, за переказами, Маруся отруїла коханого. Суд засудив її до страти, але полтавці, визнавши її пісні духовним надбанням народу, домоглися помилування.
 

 

  

Учні прослухали її найвідоміші пісні:
•    «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» – твір, що розповідає про гіркоту зради та наслідки необачних рішень.
•    «Засвіт встали козаченьки» – зворушлива пісня про розлуку матері з сином-козаком, яка стала справжнім гімном козацької звитяги.
•    «Віють вітри» – пісня-сповідь, у якій відображено тугу дівчини за втраченим щастям.

 

 
   

Вони проаналізували зміст цих творів, відзначивши їхню художню майстерність та емоційну глибину. Також було обговорено, як пісні Марусі Чурай вплинули на подальший розвиток української народної творчості.

    Онлайн-урок допоміг старшокласникам глибше зрозуміти постать Марусі Чурай не лише як літературного персонажа, а як реальну людину, яка жила, кохала, страждала та творила. Її пісні стали важливим культурним надбанням, що передається з покоління в покоління, зберігаючи історичну пам’ять та духовну спадщину українського народу.

 

"Арт Kids": Чарівний світ Ван Гога очима дітей

У студії малювання "Арт Kids" кожне заняття — це захоплююча подорож у світ мистецтва. Нещодавно ми разом з нашими юними художниками поринули в атмосферу легендарного митця Вінсента Ван Гога, досліджуючи його унікальний стиль та кольорову палітру. 

Темою наших занять стали пейзажі за мотивами робіт Ван Гога, але з особливою інтерпретацією — ми додали до них кота та собаку , які стали головними героями живописних робіт.

  

    

Наші маленькі митці малювали чарівні нічні краєвиди, використовуючи насичені сині, жовті та помаранчеві відтінки, створюючи завихрені хмари та пульсуючі зірки, подібно до тих, що зустрічаються в картинах великого майстра. Проте головним акцентом наших робіт стали тварини — які зачаровано дивилися на безмежний зоряний простір.

Діти не лише освоювали техніку імпресіонізму, а й навчалися виражати свої емоції через колір та динаміку мазків. У кожній роботі відчувалася індивідуальність юного художника, його бачення світу та казкова уява.аші зустрічі вкотре довели, що мистецтво — це простір для експериментів та самовираження, а роботи дітей у стилі Ван Гога стали справжнім підтвердженням їхнього таланту та натхнення.

МАРУСЯ ЧУРАЙ ГОЛОС І ДУША ПІСЕННОЇ УКРАЇНИ ( до 400 – річчя від дня народження)

Цього року ми відзначаємо 400-річчя з дня народження Марусі Чурай – постаті, яка стала невід’ємною частиною української історії та культури. Її ім’я оповите легендами, її пісні – символи народної мудрості, а її доля – одна з найзагадковіших і найзворушливіших у нашій національній пам’яті. 

Історичне існування Марусі Чурай досі викликає дискусії серед дослідників. Народні перекази свідчать, що вона народилася близько 1625 року в Полтаві, у родині козака Гордія Чурая, який боровся за свободу України. За цими переказами, Маруся мала унікальний талант складати пісні, які відразу ставали народними. 

Серед творів, що приписуються Марусі Чурай, найвідомішими є "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Засвіт встали козаченьки" та "Віють вітри" та інші. Ці пісні ввібрали дух епохи, відобразили козацьку звитягу, любов до Батьківщини та глибокі людські почуття.

Проте документальних свідчень про Марусю обмаль. Її історія передавалася усно, поступово обростаючи легендами, що робить її одночасно реальною і міфічною постаттю. Одна з найвідоміших легенд про Марусю Чурай пов’язана з її трагічним коханням до Гриця Бобренка. За переказами, Гриць зрадив її, обравши багатшу дівчину для одруження. Зневага і розчарування змусили Марусю, як кажуть, «отруїти Гриця». За цей вчинок її засудили до страти, але, за легендою, полтавські козаки заступилися за дівчину, визнавши її пісні цінністю для української культури. 

Ця історія, хоч і може бути вигаданою, стала символом боротьби між почуттями, моральними принципами та трагізмом людської долі.

Пісні, що приписуються Марусі Чурай, є важливими складовими українського фольклору. Вони передають не лише мелодійність народної душі, але й історичний контекст XVII століття. У цих творах звучать любов до рідної землі, туга за втраченим, захоплення козацькою звитягою. 

"Засвіт встали козаченьки" – одна з найзнаковіших пісень, яку співали козаки, вирушаючи в бій. Її мелодія і слова, сповнені глибоких емоцій, досі відлунюють у серцях українців. 

Образ Марусі Чурай став джерелом натхнення для багатьох митців. Найвідомішим твором, присвяченим їй, є роман у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай". У цьому творі авторка створила портрет жінки, яка стала символом духовної стійкості, моральної сили та зв’язку між минулим і майбутнім.

Окрім Ліни Костенко, образ Марусі з’являвся в народних думах, театральних постановках, музичних творах, продовжуючи жити у свідомості багатьох поколінь.

400 років потому Маруся Чурай залишається знаковою фігурою української культури. Її пісні стали не лише мистецькою спадщиною, але й важливим символом національної ідентичності. Вона нагадує нам про силу мистецтва як способу збереження пам’яті, історії та душі народу.

Маруся Чурай – це більше, ніж історична чи міфічна постать. Вона – символ, що об’єднує покоління, надихає берегти і розвивати нашу культуру, передавати її багатство наступним поколінням. Її пісні звучать і нині, доводячи, що мистецтво – вічне, як і пам’ять про тих, хто його створює.

Глина оживає - давню історію розповіда

Народна іграшка – унікальне явище культури, тісно пов’язане з різними проявами життя, багатогранне за змістом і асоціюється, насамперед, з грою – в народі її називали по-різному : цяцька, лялька, виграшка, забавка. А іграшка, виготовлена із глини, має особливу душу. У руках майстра вона стає живою, перетворюється на витвір мистецтва,  який зберігає  тепло гончарства і дух культури. 

Вважається, що мистецтво виготовлення глиняних виробів бере свій початок із моменту, коли людина вперше відчула силу вогню. Випалена глина стала вічним свідком історії: уламки посуду, знаряддя праці та зброя розповідають нам про життя наших предків.

Україна здавна славилася своїми гончарними традиціями. У Європі її навіть називали «керамічною державою». Глиняні вироби несли магічний символізм: іграшки дарували дітям як обереги, а свистунці використовували для захисту й обрядів.

    

Ми маємо кілька осередків, де мистецтво гончарства процвітало століттями:

Косів (Гуцульщина) – відомий своїми яскравими орнаментами та декоративністю.

Поділля – славиться свистунцями у формі птахів і тварин.

Опішня (Полтавщина) – головний центр гончарного мистецтва, який подарував світові таких майстрів, як Яків Падалка, Василь Омеляненко, Параска Борук...

 

Особливу роль у збереженні цих традицій відведено, Яківу Падалка – видатному гончару із Опішні. Його свистунці у формі птахів і фантастичних звірів стали символом гармонії та природної краси. Джерелом натхнення для Якова була природа, фантазія та любов до ремесла. Його роботи вирізнялися округлими формами, яскравими орнаментами й теплотою.

 

Народна іграшка, розповідає нам давні історії, зберігаючи душу нашого народу. Вироби не лише прикрашають побут, а й нагадують про силу творчості, здатну вдихнути життя навіть у простий матеріал, наповнюючи його любов’ю, теплом і духом рідної землі.

Щедрик, що об'єднує світ!

Фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова спільно з учителем ЗЗСО № 4 Любов’ю Скірською провели онлайн на платформі ZOOM етноколаж «Щедрик — мелодія, що лунає по всьому світу» для старшокласників цієї школи.

Учні поринули у захопливу історію відомого на всіх континентах музичного шедевру Миколи Леонтовича від його першого виконання у 1916 році в Києві до міжнародного визнання.

Вони дізналися, що, завдяки гастрольному турові Українського національного хору у 1920-х роках, «Щедрик» завоював популярність за межами України. А у 1936 році американський композитор Пітер Вільховський створив англомовну версію пісні під назвою «Carol of the Bells», що закріпило за «Щедриком» статус глобального різдвяного хіта. Переглядаючи уривки відомих фільмів «Один дома», «Гаррі Поттер», «Міцний горішок», вони, з подивом впізнали мелодію «Щедрика», яка звучить в цих кінострічках.

Чудове виконання «Щедрика», як відомими світовими зірками, так і звичайними українськими військовими, стало прикладом того, як українська культура розкриває світу свою спадщину та зближує людей різних країн. Мелодія «Щедрика» вкотре нагадала, що мистецтво здатне об'єднувати серця та надихати людей у всьому світі.