Богдан Ступка — майстер сцени і кіно

    «Незабутні. Український ARTкод» — це не лише розповіді про митців минулого. Це можливість знову зустрітися з ними через їхню творчість, голос, образи, які назавжди залишилися в культурній пам’яті. Саме такою стала мистецька зустріч «Богдан Ступка — майстер сцени і кіно», присвячена 85-річчю від дня народження видатного українського актора.

    Захід для учасників Клубу активного довголіття провели фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки спільно з ГО «Корабельна районна організація Товариства Червоного Хреста України». 

    Розповідь про Богдана Сильвестровича Ступку була побудована як своєрідний ескіз його мистецького життя — від дитинства та перших театральних кроків у Львові до київського періоду, великих театральних образів і яскравої кінокар’єри.

    Але цього разу за цифрами й назвами стояла жива людина і живий глядацький досвід. Майже 50 театральних образів та понад 100 ролей у кіно — величезний творчий шлях, у якому були і прості людські характери, і королі, гетьмани, трагічні герої, і персонажі, сповнені внутрішніх суперечностей.

    Особливе місце у розповіді посіли відеофрагменти вистав і фільмів за участі актора. Вони допомогли не просто говорити про його майстерність, а побачити й почути Ступку — різного, живого, надзвичайно органічного у кожному образі. 

    Саме відео стало своєрідним місточком до спогадів. Учасники зустрічі ділилися враженнями від перших зустрічей із творчістю Богдана Ступки, згадували вистави та фільми, говорили про його акторську гру. 

    Особливо проникливо звучали спогади про «Білого птаха з чорною ознакою» — фільм, який свого часу став для багатьох молодих глядачів справжнім відкриттям: несхожим на інше кіно, колоритним, живим, неповторним. Поява молодого Богдана Ступки на екрані, його Орест Дзвонар запам’яталися надзвичайною внутрішньою свободою, щирістю та глибиною. Для тогочасного глядача це було не просто нове ім’я в кіно — це було відчуття чогось справжнього, що важко було не помітити й неможливо забути. 

    Говорили про улюблені фільми й вистави, обговорювали режисерські рішення, творчий шлях актора, непрості часи, в яких йому довелося працювати, і, звичайно, сам феномен Богдана Ступки — митця, якому вдавалося залишатися переконливим у зовсім різних образах. 

    І, мабуть, найціннішим стало те, що розповідь про Майстра перетворилася на розмову про власні спогади, пережиті емоції та особисті зустрічі з його мистецтвом. Адже справжнє мистецтво не залишається лише на екрані чи сцені — воно продовжує жити в людській пам’яті. 

    Богдан Ступка давно пішов зі сцени й екрана. Але, слухаючи спогади учасників, ще раз переконуєшся: справжні Майстри не зникають. Вони залишаються у своїх ролях, у мистецтві й — найважливіше — у пам’яті людей.