Made in Ukraine: орнамент у дії

 

    Українській спадщині - поверненню до традицій, які не зникають, а трансформуються, - була присвячена мистецька лабораторія етнодизайну «Made in Ukraine: орнамент у дії», проведена фахівцями відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки для учнів 5-А та 8-А класів Херсонської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 55 Херсонської міської ради.

    Під час заходу говорили про український розпис не як про музейний експонат, а як про живу культурну систему, що активно функціонує в сучасному просторі - не лише в традиційних сферах, а й у дизайні, брендингу, соціальних ініціативах та волонтерських проєктах.

    Особливу увагу було приділено трьом найвідомішим і найпопулярнішим напрямам українського розпису, в яких традиція поєднується з актуальністю сьогодення:

петриківському розпису - як міжнародно визнаному обличчю України, внесеному до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО, та прикладу гармонійного поєднання традиції й сучасного дизайну;

самчиківському розпису - як емоційному, фестивальному стилю, що активно взаємодіє з молоддю, стріт-форматами й новими візуальними середовищами;

таврійському розпису - як прикладу того, як продумана айдентика регіону, сучасний менеджмент і системна популяризація здатні перетворити стиль на впізнаваний культурний бренд території.

    Надзвичайно емоційною для школярів стала розповідь про новий, продиктований реальними подіями вид мистецтва - військово-польовий арт. Учні мали змогу побачити гільзи й тубуси, які умілі руки майстринь перетворили із символів руйнування на символи життя. Побачене викликало глибокі роздуми: квітка на гільзі - це не про прикрашання війни, а про перетворення болю на мистецтво.

    У ході аналітичного обговорення школярі дійшли висновку, що традиція стає популярною тоді, коли виходить у простір сучасного життя. Разом визначили чинники, які цьому сприяють: активність майстрів, культурний менеджмент, присутність у соцмережах, впізнаваність палітри та роботу з молоддю. 

    Завершенням стала практична частина - лабораторія стилізації. Учні створювали ескізи власних предметів, пробуючи поєднати орнамент і сучасний дизайн.

    Мистецька лабораторія стала простором для усвідомлення головного: традиція не зникає - вона трансформується. Вона є містком між минулим і сьогоденням. А її майбутнє залежить від нинішніх поколінь.

    Український розпис - це не просто квіти й візерунки. Це пам’ять, сила і культурний код нації. Це спосіб заявити світові про себе.