Тарас Шевченко і ми: перезавантаження історії

 

    Інколи нам здається, що ми добре знаємо відомих людей з історії.

    Але якщо подивитися уважніше - відкривається зовсім інший світ.

    Ми всі чули ім’я Тараса Шевченка. Знаємо, що він поет і автор «Кобзаря»…

    Перезавантажити свої знання та уявлення про Тараса Шевченка, побачити його не лише як автора віршів із підручника, а й як талановитого художника, мрійника і людину великої сили духу запропонували фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки юним відвідувачам укриття ГО «Корабельна районна організація Товариства Червоного Хреста України» під час мистецької презентації «Тарас Шевченко і ми: перезавантаження історії».

    Діти дізналися, чому поета називають Кобзарем, говорили про значення його творчості для української культури та переглянули старовинні видання книги, яка стала символом українського слова.

     Особливу зацікавленість у юних слухачів викликала розповідь про дитинство майбутнього митця. Вони з подивом дізналися, що маленький Тарас дуже любив малювати, копіював ікони та навіть створював свої перші малюнки вуглиною на стінах. Мрія навчитися мистецтва здавалася майже недосяжною, адже він був кріпаком.

    Саме тому дітей зацікавила історія про те, як друзі-митці допомогли викупити Тараса Шевченка з неволі. Вразила їх і розповідь про те, що колишній кріпак, отримавши можливість навчатися в Імператорській академії мистецтв у Петербурзі, став одним із найкращих студентів і здобував нагороди за свої художні роботи.

     Учасники зустрічі переконалися, що Шевченко був не лише геніальним поетом, а й видатним художником. Він створив понад тисячу мистецьких робіт: портрети, пейзажі, історичні сцени та замальовки з подорожей Україною. Діти із зацікавленням розглядали його картини, зокрема відомі твори «Катерина» та «Селянська родина», а також численні автопортрети митця.

    Окремою частиною знайомства із Тарасом Григоровичем став сучасний погляд на творчість поета. Присутні прослухали добірку пісень на слова Кобзаря у виконанні популярних гуртів і співаків та впевнилися, що його поезія й сьогодні надихає музикантів і звучить по-новому для молодого покоління.

    

    Так діти вкотре переконалися: кожне покоління відкриває для себе Тараса Шевченка по-новому, ніби перезавантажуючи його історію та знаходячи в ній натхнення для майбутнього.

 

Пером і пензлем: Шевченко, який говорить із нами сьогодні

    До дня народження Тараса Шевченка у відділі естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки оформлено книжкову виставку «Пером і пензлем». Це спроба побачити знайоме ім’я по-новому - не лише як символ, а як живу людину, сильну, вразливу, глибоку.

     Останніми роками інтерес до Шевченка відчутно зростає. Молодь перечитує його тексти, знаходячи в них сучасне звучання, впізнаючи в його рядках власні переживання, біль і надію. Його слово перестає бути «шкільним» і стає особистим.

    Виставка побудована за трьома напрямами, які розкривають цілісність  таланту генія.

  У першому розділі – «Сяйво пророчого слова» , представлені різні видання «Кобзаря», поезія, проза, дослідження літературної спадщини. Тут можна побачити, як поетичне слово Шевченка переживає нові оформлення, нові прочитання, нові інтонації.

    Його рядки й сьогодні звучать напрочуд точно. Вони про гідність. Про свободу. Про любов до України, яка не потребує гучних декларацій.

    У наступному розділі – «Неосяжний світ художника», Шевченко постає професійним художником, академіком гравюри. Альбоми його робіт, мистецтвознавчі видання, представлені на виставці, відкривають цю грань митця.        В картинах Тараса Григоровича - тиша і драматизм, людські долі, пейзажі, сповнені внутрішнього світла. Це світ, у якому слово ще не написане, але вже відчуте. 

    Третій розділ - «Дві стихії - одна душа», поєднує книги про життєвий шлях Шевченка, його духовні пошуки, взаємозв’язок літературного й художнього обдарування.

    Його поезія народжувалася з образу, а образ -  із внутрішнього слова. Саме в цьому поєднанні двох стихій і розкривається справжній масштаб постаті Тараса Григоровича.

    Книжкова виставка «Пером і пензлем» - це не лише про минуле. Це про діалог. Про Шевченка, який не віддаляється в часі, а навпаки -  стає ближчим і зрозумілішим.  

    Минають роки, змінюються покоління, формати й обкладинки, але слово Кобзаря не втрачає сили. Воно говорить до нас просто і чесно -  про свободу, гідність, любов до рідної землі. І, можливо, саме сьогодні ми чуємо його ще виразніше. 

                                     

Орнамент як бренд: традиція в сучасному культурному просторі

 

    Чи може народний орнамент бути брендом? Чи здатна традиція працювати в сучасному культурному просторі так само активно, як модні дизайнерські тренди? Саме над цими питаннями замислилися дев’ятикласники під час серії мистецьких онлайн-зустрічей - етнодизайнерських лабораторій «Орнамент як бренд: традиція в сучасному культурному просторі».

    Заходи провели фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки для учнів 9-х класів Херсонської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 55 Херсонської міської ради та Херсонського Таврійського ліцею Херсонської міської ради.

    Під час етнодизайнерських лабораторій йшлося про те, що бренд - це не лише логотип, а передусім образ, емоція, довіра та репутація, які виникають у свідомості людей. Учні розглядали поняття культурного бренду як символу, що представляє територію або народ, та обговорювали, чи може український орнамент стати таким впізнаваним маркером країни.

    Окрему увагу було приділено поняттю айдентики як системі візуальних ознак, за якими впізнається стиль: палітрі, формі, композиції, характеру ліній, символіці. На прикладах сучасних інтерпретацій традиційних розписів школярі побачили, як орнамент виходить за межі музейного простору та входить у дизайн одягу, аксесуарів, міського середовища, соціальних ініціатив і культурної дипломатії.

    Учасники проаналізували, як саме традиція стає брендом: через активність майстрів, сучасний менеджмент, роботу в соціальних мережах, впізнаваність палітри, взаємодію з молоддю. Особливу зацікавленість викликала тема трансформації орнаменту відповідно до реалій сьогодення та потреб сучасного споживача.

    Окремим, делікатним блоком стало осмислення теми «Орнамент і час війни». Учні говорили про перетворення артефактів війни на арт-об’єкти не як про декорування руйнування, а як про культурну відповідь на нього. Квітка в орнаменті постає символом відродження й внутрішньої сили.

    Також було звернено увагу на те, як українські бренди одягу та аксесуарів інтегрують традиційні мотиви у свої колекції. Якщо раніше такі приклади були поодинокими, то повномасштабне вторгнення посилило потребу пошуку власного коріння та культурної ідентичності, що активізувало звернення до національного мистецького спадку.

    Завершилися заходи практичним завданням: учням було запропоновано на основі прикладів сучасних мерчів у стилі народних розписів створити або запропонувати власне бачення орнаменту чи образу, який міг би стати впізнаваним брендом.

    Підсумком етнодизайнерських лабораторій стала думка: традиція не зберігається лише в музеї - вона або працює в сучасності, або зникає. Без її глибокого знання жоден сучасний бренд не буде переконливим. Орнамент -  це не просто візерунок, а культурний код і візуальна мова нації. І майбутнє традиції залежить від тих, хто здатен мислити нею сучасно. 

Made in Ukraine: орнамент у дії

 

    Українській спадщині - поверненню до традицій, які не зникають, а трансформуються, - була присвячена мистецька лабораторія етнодизайну «Made in Ukraine: орнамент у дії», проведена фахівцями відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки для учнів 5-А та 8-А класів Херсонської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 55 Херсонської міської ради.

    Під час заходу говорили про український розпис не як про музейний експонат, а як про живу культурну систему, що активно функціонує в сучасному просторі - не лише в традиційних сферах, а й у дизайні, брендингу, соціальних ініціативах та волонтерських проєктах.

    Особливу увагу було приділено трьом найвідомішим і найпопулярнішим напрямам українського розпису, в яких традиція поєднується з актуальністю сьогодення:

петриківському розпису - як міжнародно визнаному обличчю України, внесеному до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО, та прикладу гармонійного поєднання традиції й сучасного дизайну;

самчиківському розпису - як емоційному, фестивальному стилю, що активно взаємодіє з молоддю, стріт-форматами й новими візуальними середовищами;

таврійському розпису - як прикладу того, як продумана айдентика регіону, сучасний менеджмент і системна популяризація здатні перетворити стиль на впізнаваний культурний бренд території.

    Надзвичайно емоційною для школярів стала розповідь про новий, продиктований реальними подіями вид мистецтва - військово-польовий арт. Учні мали змогу побачити гільзи й тубуси, які умілі руки майстринь перетворили із символів руйнування на символи життя. Побачене викликало глибокі роздуми: квітка на гільзі - це не про прикрашання війни, а про перетворення болю на мистецтво.

    У ході аналітичного обговорення школярі дійшли висновку, що традиція стає популярною тоді, коли виходить у простір сучасного життя. Разом визначили чинники, які цьому сприяють: активність майстрів, культурний менеджмент, присутність у соцмережах, впізнаваність палітри та роботу з молоддю. 

    Завершенням стала практична частина - лабораторія стилізації. Учні створювали ескізи власних предметів, пробуючи поєднати орнамент і сучасний дизайн.

    Мистецька лабораторія стала простором для усвідомлення головного: традиція не зникає - вона трансформується. Вона є містком між минулим і сьогоденням. А її майбутнє залежить від нинішніх поколінь.

    Український розпис - це не просто квіти й візерунки. Це пам’ять, сила і культурний код нації. Це спосіб заявити світові про себе.

Мальовані історії по-українськи

      Комікси сьогодні переживають період високої популярності, перетворюючись із нішевого захоплення на повноцінну частину масової культури. Цьому сприяють і кіновсесвіти, і активний розвиток українських видань. Мальовані історії дедалі частіше привертають увагу дітей, молоді та дорослих, адже поєднують захопливий сюжет і яскраву візуальність.

      Напередодні Дня українського коміксу, який з 2021 року щороку відзначається 23 лютого, фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки провели для учнів 5-6-х класів Херсонського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу №48 Херсонської міської ради пізнавальну комікс-зустріч «Мальовані історії по-українськи».

      Бібліотекарі нагадали дітям, що таке комікс, чому українські видання часто називають мальописами, якими були перші з них та коли розпочалося відродження українського коміксу. А далі учасники вирушили у захопливу мандрівку світом сучасних мальописів, які умовно поділили за жанрами на історичні, патріотичні, воєнні та фантазійні.

      Разом із героями коміксу «Україна. Неймовірні часомандри» - учителем історії паном Панасюком і хлопчиком Тарасом - школярі здійснили подорож у минуле, де познайомилися з князем Володимиром та ханом Батиєм.

      Із відомим чотирилапим героєм - псом Патроном - діти рятували світ від підступного Шкарпеткового Монстра, що прилетів із далекої галактики, переконавшись, що навіть найменші герої можуть здійснювати великі вчинки.

      Сильне враження справила серія коміксів «Кіборги», створена на основі спогадів захисників Донецького аеропорту. Учні говорили про мужність, витримку й силу духу тих, хто став прикладом незламності.

     Захопила школярів і збірка «Шлях до Перемоги», яка через символічні та реальні образи розповідає про єдність українців, їхню підтримку Збройних Сил України та спільне прагнення до миру.

    Щирі посмішки викликала серія «Коти-захисники», де кмітливі й відважні пухнасті герої з гумором і винахідливістю боронять свою країну.

      Не менш цікавою стала зустріч із козаками-характерниками - героями тритомника «Даогопак», які поєднують історію, легенди та фантастику, створюючи образи українських супергероїв.

    Комікс-зустріч стала для учнів не лише знайомством із сучасними українськими виданнями, а й нагадуванням про те, що історію можна не лише читати - її можна створювати.

    Адже український комікс - це історія про нас, про нашу пам’ять, силу, мрії та майбутнє. І, можливо, саме серед сьогоднішніх слухачів зростає автор нового мальопису, який розповість світові про Україну.

Георгій Нарбут - творець українського стилю

                              

          Важко знайти в історії нашої країни митця, який за своє коротке життя зробив так багато для утвердження української державності та розвитку національного мистецтва, як Георгій Нарбут.

      Напередодні 140-річчя від дня його народження фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки познайомили юних відвідувачів книгозбірні з цією непересічною особистістю під час мистецького заходу «Георгій Нарбут - творець українського стилю».

                                       

     Діти разом із бібліотекарем простежили життєвий шлях Георгія Івановича - від хутора Нарбутівка на Чернігівщині до Києва, де за три роки своєї діяльності він встиг закласти візуальні основи української державності. Саме тоді з’явилися перші українські банкноти - гривні, поштові марки, державна символіка та унікальний шрифтовий стиль, який і сьогодні впізнається з першого погляду.  

    Особливе здивування викликало те, що дизайн перших українських гривень створив саме Нарбут. А його «летючі метелики» - поштові марки-шаги - стали не лише грошовими знаками, а й справжніми витворами мистецтва. Минуло понад сто років, а до назви «шаг» знову повертаються на державному рівні.

      Щире захоплення викликала й знаменита «Українська абетка» - дивовижний світ літер, у яких переплелися український орнамент, барокова традиція та модерна графіка. Ілюстрації до казок і літературних творів, оформлення журналів, геральдичні знаки, ескізи державної символіки продемонстрували дітям масштаб таланту митця.

      Під час заходу вони уважно розглядали в книгах зображення гривень, марок та ілюстрацій, впізнавали знайомі символи й дивувалися, що за ними стоїть один художник. Для багатьох це стало справжнім відкриттям.

      А ще юні художниці дізналися, що Георгій Нарбут був не лише видатним графіком, а й одним із засновників Української академії мистецтв у Києві, де формувалася нова українська мистецька школа. Він створив унікальний український стиль, що поєднав традиції стародруків XVII–XVIII століть, геральдику та барокове мистецтво з модерними тенденціями початку ХХ століття.

    

      Його життя було коротким, але надзвичайно плідним. За кілька років у Києві Нарбут став творцем візуального образу молодої української держави. Саме тому його називають засновником модерної української графіки.

      Сьогодні, коли українська культура знову утверджує себе у світі, ім’я Георгія Нарбута звучить особливо актуально. Адже навіть через століття його ідеї, стиль і шрифти надихають сучасних дизайнерів, а створені ним символи залишаються частиною нашого щоденного життя.

Таврійський розпис - відроджена візитівка півдня України

                                 

  Південь України має особливу мову.

          Вона звучить у шумі хвиль, у подиху степового вітру, у світлі, що розливається над морем і лиманами. Саме з цієї мови народився таврійський розпис -  молодий за часом, але глибокий за змістом різновид українського декоративного мистецтва.

          З цим самобутнім мистецтвом учнів 6-7-х класів Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 55 Херсонської міської ради познайомили фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки під час проведення мистецьких розвідок «Таврійський розпис - відроджена візитівка півдня України».

          Бібліотечні працівники відкрили для школярів унікальний декоративний розпис Північного Причорномор’я, який відображає природу, побут і світогляд південних земель України. Адже таврійський розпис - це не просто орнамент, а жива культурна спадщина, у якій поєдналися море й степ, вітер і світло, рибальські традиції та давні оберегові символи.

       Під час заходу учні ніби перенеслися на Кінбурнську косу та в культурно-природне середовище Дніпровсько-Бузького лиману, де морський ландшафт поєднується з небесною панорамою, а кольорова палітра розпису відтворює барви моря, лиману, Дніпра, степу й сонячного світла.

          Бібліотекарі розповіли дітям про відродження таврійського розпису та жінок, закоханих у свій край, які відкрили світові цю самобутню традицію: миколаївську журналістку й дослідницю народного мистецтва Євгенію Бондаренко - «Пресвітлу Либідь Миколаївщини», а також її послідовницю, «Берегиню таврійського розпису» Любов Паранюк. Саме завдяки їхній праці ця мистецька техніка сьогодні активно розвивається й популяризується.

         Особливу зацікавленість у дітей викликала кольорова гама розпису: блакитно-сині та пшенично-жовті барви на світлому, ніби затуманеному фоні, що відрізняє таврійський розпис від інших українських декоративних традицій. Розглядаючи елементи, мотиви та символи, учні звернули увагу на велику кількість морських образів - риб, медуз, дельфінів, хвиль, човнів із вітрилами, яких немає в розписах інших регіонів України.

З подивом і цікавістю діти слухали легенди та бувальщини, пов’язані із символікою розпису, а також дізнавалися автентичні назви, притаманні лише цьому краю: рибальські сіті - матули, жіночі постаті -  маячки, Берегині-Маяківни тощо.

          Не менш вразило школярів і те, як сьогодні таврійський розпис отримує нове життя: його використовують у створенні сувенірів, оздобленні одягу й посуду, оформленні інтер’єрів, дизайні сучасної продукції. Дехто з учнів настільки захопився побаченим, що вже під час заходу створив власні малюнки з елементами таврійського розпису.

                                       

         Підсумком мистецьких розвідок стало усвідомлення важливої думки: зберігати й продовжувати традиції наших батьків і прадідів - означає берегти своє минуле, жити сьогоденням і творити майбутнє. Саме це і є головним надбанням таких заходів, адже майбутнє України - в руках дітей.