Майстер ліричного пейзажу

 

20 квітня 2024 року  минає 100 років талановитому  живописцю, народному художнику України Георгію Чернявському.

 Народився художник 20 квітня 1924 року у м. Катеринославі (нині м. Дніпро). З раннього дитинства в нього виявилися здібності до малювання. Тому одразу після школи хлопець вступив до Дніпропетровського художнього училища, яке не зміг закінчити через війну. Юнаком пішов на фронт, пройшов славетний бойовий шлях, був нагороджений орденами та медалями.  Після війни, закінчивши, спочатку училище, а потім і Київський державний художній інститут  з відзнакою, Георгій Георгійович повернувся повернувся до рідного міста, де працював педагогом з живопису та директором Дніпропетровського державного художнього училища (1955–1964). 

Визнаючи талант та організаторські здібності Георгія Георгійовича Чернявського, вже за два роки його призначають головою Дніпропетровської організації Спілки художників України. Саме завдяки старанням Чернявського у Дніпропетровську з’явилася унікальна споруда, на першому поверсі якої було обладнано виставкову залу і кімнати, в яких розмістилося правління Спілки художників, другий та третій поверхи зайняли житлові приміщення, а на четвертому розташували майстерні. Серед городян ця споруда відома як «будинок художників», вона і нині існує. А меморіальні дошки на її фасаді нагадують дніпрянам про славетну плеяду художників, що жили та творили у цих стінах.

 У 1974 році Чернявський переїхав до Києва, де працював секретарем правління Спілки художників СРСР  і водночас викладав спецдисципліни у Київському художньому інституті. В цей час він почав освоювати техніку акварелі та постійно приймав участь у роботі творчої групи акварелістів.

 Починаючи з 50-х років, митець  брав участь у багатьох художніх виставках.

Фантастична працездатність живописця вражала оточуючих. Він активно займався громадською та викладацькою діяльністю, постійно вирушав у творчі відрядження за новими враженнями. Багато мандруючи країною, привозив чудові пейзажі, працюючи над цілими серіями картин водночас. 

Повний вражень від мандрівок та творчих задумів, Георгій Чернявський мріяв написати книгу своїх спогадів та велику серію картин, присвячених красі рідної України, але не встиг зробити цього. На жаль, значна частина творчого спадку живописця втрачена. Після повернення картин із посмертної московської виставки вони зберігалися у майстерні та згодом зникли за нез’ясованих обставин.

Пішов із життя Георгій Георгійович 31 березня 1981 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.

Твори майстра зберігаються у Національному художньому музеї (м. Київ), художніх музеях Дніпропетровська, Донецька, Запоріжжя, Полтави, у Дніпропетровському історичному музеї ім. Яворницького, Музеї українського живопису (м. Дніпро), приватних колекціях.

"Ковчег “Україна”»: культурна спадщина під однією обкладинкою"

На книжковій полиці  Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова стоїть незвичайне видання — артбук «Ковчег “Україна”», який створений багатьма знаковими особистостями, виданий за підтримки Українського культурного фонду і реалізований культурною платформою "Ковчег "Україна". 

Унікальний видавничий проєкт знайомить сучасників із артефактами, шедеврами професійного мистецтва, символами та архетипами, історичними постатями видатних культурних діячів – з усім, що об’єднує поняття «бренд України».

У кожному розділі розглядаються найзначніші та найголовніші аспекти тієї чи іншої культурної одиниці. Таким чином, автори зібрали найцінніше і завантажили на "Ковчег" – весь культурний капітал країни.

Тож  фахівці відділу мистецтв вирішили ознайомити своїх користувачів із виданням і створили у межах Тижня молодіжної книги 2024 "Читай та зростай! Відновлюйся!" книжкову візитівку “«Ковчег “Україна”»: культурна спадщина під однією обкладинкою”.

Перегляньте відео, познайомтесь із книгою і, за можливості, приходьте до нашої книгозбірні, щоб погортати це унікальне видання! Адже книга створена говорити з читачем не лише безпосередньо через текст, а більшою мірою через ілюстрації, на які хочеться і дивитись, і яких хочеться навіть торкатись, завдяки новітнім поліграфічним технологіям, використаних у дизайні й при друкові. Текст «Ковчега» є лише доповненням до головного у цьому артпроєкті — прекрасного поліграфічного виконання. Гортаючи аркуші цього витвору мистецтва, ви будете насолоджуватись іншими поліграфічними засобами: тиснення золотом, висічкою-мережкою, сторінки з прозорого та напівпрозорого паперу та фактурні лаки. А неймовірної краси зображення і кольори гармонійно поєднуються між собою та якісно доповнюють короткий історичний екскурс в культурне минуле й сучасне нашого талановитого народу.

Окрім артбуку Ковчег “Україна” бібліотекар вам запропонує ще й  путівник по українській музичній спадщині “Ковчег Україна. Музика” і ви зможете прослухати музичні доріжки концерту-хрестоматії за розміщеними там QR-кодами. 

А також пограти в настольну гру – перевірити свої знання з української музики.

Вадим Стеценко - скрипаль і педагог

 Друзі! 15 квітня 2024 року виповнюється 110 років від дня народження Вадима Кириловича Стеценка (15.04.1914 - 30.03.1984).

Вадим Кирилович Стеценко — український композитор, скрипаль, один із засновників української скрипкової школи, професор  Національної музичної академії України , кандидат мистецтвознавства.

  

Саме завдяки його багаторічним творчим, організаційним, науково-методичним і педагогічним зусиллям було закладено фундамент визнання і майбутнього світового лідерства скрипкового мистецтва незалежної України.

   Народився Вадим Стеценко в с. Головорусава Вінницької області в родині композитора, хормейстера і священика Кирила Григоровича Стеценка. У восьмирічному віці втратив батька. Закінчив Першу київську трудову школу в 1928 році, музичний технікум – в 1932 році і Київську консерваторію в класі скрипки проф. Д. С. Бертьє – 1936 року.

Вадим Кирилович із 1936 року викладав скрипку в Київській середній спеціальній музичній школі, а в 1940 році захистив кандидатську дисертацію.

Вадим Стеценко концертує як соліст камерного ансамблю. Працює він також і як журналіст-музикознавець, бере участь у фольклорних експедиціях. 

З лютого 1946 року працює у Львівській опері, а потім в  консерваторії. Викладав скрипку, альт, квартет, камерний ансамбль, історію та теорію скрипкового виконавства.

У 1959 році Вадим Стеценко відновив педагогічну діяльність у Київській консерваторії, де керував кафедрою скрипки в часи її найбільшого розквіту. Серед учнів Вадима Стеценка – музичні виконавці світового рівня: Аркадій Винокуров, Сергій Дяченко, Кирило Стеценко, Ігор Симович, Юрій Булка, Юрій Гольда.

Дослідження Вадима Стеценка в царинах історії, теорії та педагогіки скрипкового виконавства (“Методика навчання гри на скрипці”, “Джерела скрипкового концерту”, “Закономірності інтонування на скрипці” та “Історія скрипкового мистецтва” ) здобули заслужене визнання фахівців у країні та поза її межами. 

   Впродовж усього життя видатний скрипаль і педагог дбав про захист української культурних та духовних традицій, а також доклав чималих зусиль до їх примноження.

Твоє здоров’я – в твоїх руках

Одним із чинників збереження і покращення здоров’я є здоровий спосіб життя. Питання здорового способу життя завжди буде актуальним, тому що відіграє важливу роль в забезпеченні здоров’я. Бо ні лікар, ні державна програма не зроблять нас здоровими. Покращити стан свого організму може тільки сама людина.

В межах Тижня інформації “У фокусі – здоров’я” до Всесвітнього дня здоров’я фахівці відділу мистецтв запросили заглянути до скарбнички порад «Твоє здоров’я – в твоїх руках» учнів херсонських закладів освіти, зокрема ЗЗСО №№ 4, 53, 54, 55, гімназій № 6, 14, 16 та Голопристанського ліцею № 2. 

Підліткам було запропоновано психологічні та практичні поради від Міністерства охорони здоров’я, які допоможуть розпочати здоровий спосіб життя та запобігти виникненню різних хвороб. Адже здоровий спосіб життя – це комплекс дій, який, перш за все, включає відмову від шкідливих звичок, своєчасну діагностику, фізичну активність, психічне здоров’я та здорове харчування. 

Увага учнів була зосереджена на тому, що у них завжди є вибір, як прожити своє життя і цей вибір дуже важливий, тому що потрібно усвідомлювати і розуміти, що вони мають докласти певних зусиль і не набувати шкідливих звичок.

Школярам також було вказано на важливий крок на шляху до здорового способу життя  — це змінити своє мислення, заповнити свій мозок «правильними» думками та чистими намірами.

Приєднуйтеся до перегляду скарбнички порад «Твоє здоров’я – в твоїх руках» і будьте здорові!

Свято театру

 

Друзі! Сьогодні Міжнародний день театру. У цей день міжнародна спільнота вшановує театр як надбання культури і всіх робітників театру — від акторів і режисерів, до робітників сцени і білетерів. І хоча Міжнародний день театру не є державним святом чи вихідним днем, але це не заважає вважати його професійним святом усіх театральних діячів і робітників театрів. 

У мирний час театри готували прем’єрні вистави, брали участь у фестивалях і концертах, театральні діячі отримували державні відзнаки і нагороди. Зокрема до цього дня було приурочено вручення найстарішої української театральної нагороди — «Київська пектораль», вручення якої наразі відтермінували до святкування Перемоги. Зараз багато акторів змушені залишити театральну сцену і взяти до рук зброю, щоби захищати незалежність нашої країни.

У перші тижні повномасштабної війни театральні приміщення в багатьох українських містах перетворились на волонтерські центри. Згодом театри відчинили двері для глядачів і почали робити те, що вміють найкраще ‒ мистецтво. Попри все український театр живе – живе попри репресії, переслідування, намагання знищити українську культуру, які супроводжували практично всю його історію. Живе попри війну і сьогодні – свідченням тому гучні театральні прем’єри та аншлаги.

Відеознайомство із художницею Сонею Левицькою

Цикл “Знакові постаті української культури” у  межах бібліотечного проєкту “Погляд з історії” поповнився ще однією мистецькою розвідкою – “Софія Левицька – українка, яка  підкорила  Париж”. Софія Левицька – українка з Поділля, котра стала справжньою француженкою, своєю в Луврі і в середовищі французьких художників. 

Бібліотекарі  відділу мистецтв запропонували учням херсонських закладів освіти № 4, 6, 11, 14 та 16  познайомитися із нелегкою долею та творчістю  цієї забутої художниці, яка більше відома за кордоном, ніж в Україні.

Учні дізналися про особисту життєву трагедію мисткині та про її цікавий і непересічний творчий шлях від Поділля до Парижа. Одружившись з пияком-лікарем, народивши розумову відсталу доньку, Софія Левицька змогла зберегти мужність духу і почала влаштовувати своє життя у Франції. Навчаючись у видатних художників того часу, вона змогла сягнути визначних висот.

Старшокласники побачили багато живописних робіт Софії Левицької: портрети, натюрморти, пейзажі, виконані у різних стилях. Зацікавили молодь гравюри художниці, її ілюстрації до різних видань, зокрема книг поетів Гійома Аполлінера та Поля Валєрі.

А особливо учнів вразило те, що вона переклала на французьку мову і проілюструвала книжку Миколи Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки”.

Запрошуємо переглянути відео тут

Софія Левицька — українка, яка підкорила Париж

 9 березня 2024 року — 150 років від дня народження українки Софії Левицької , ім’я якої назавжди увійшло в історію французької графіки.  

На початку XX сторіччя нею захоплювався весь мистецький Париж, а вона розповідала французам про рідне Поділля і вплітала улюблені українські мотиви у свої картини та гравюри. Вона була напрочуд популярною в Парижі, в найвишуканішій артистичній богемі. Ім’я української художниці Софії Левицької фігурує поруч із Гійомом Аполлінером, Емілем Бернаром, Жаном Маршаном, Полем Валєрі, Анрі Матіссом. А також з іменами відомих українських особистостей: тут і  засновник течії кубізму скульптор Олександр Архипенко, і художник Олекса Грищенко, і   Олександр Шульгин — політик і дипломат. 

Вже під час набуття професійного досвіду у Паризькій академії мистецтв Софію Левицьку визнали шанувальники живопису, колекціонери, мистецтвознавці. А найкращі художні галереї Франції змагались за можливість експонувати та продавати її мистецькі твори. 

На жаль, в українських музеях та приватних колекціях творів художниці майже нема, у Франції збереглися лише поодинокі графічні та олійні твори Софії Левицької. Друкованих матеріалів, розвідок і спогадів про неї, окрім згадок у сучасній їй французькій пресі також обмаль…

Фахівці відділу мистецтв створили до 150-річчя від дня народження художниці відео із циклу “Знакові постаті української культури” – “Софія Левицька – українка, яка  підкорила  Париж”. Тож, тепер всіх бажаючих дізнатися більше про долю, життєву трагедію та творчість Соні Левицької запрошуємо до перегляду  мистецької розвідки, створеної у  межах бібліотечного проєкту “Погляд з історії”.