Воїн честі і лицар культури

Друзі! 8 липня виповнюється 85 років українському режисерові, письменнику, громадському діячу Лесю Танюку.

У Леоніда Степановича було нелегке дитинство: народився у селі Жукин Димерського (нині Вишгородський) району на Київщині в 1938 році, а 3-річним хлоп‘ям під час ІІ Світової війни разом із батьками потрапив до німецьких концтаборів. А по війні родині не дозволили повернутися до Києва, і Танюки оселилися на Волині.

У повоєнні роки після закінчення школи Леонід працював ливарником-формувальником на Луцькому механічно-ливарному заводі. Захоплювався театром, навчався у культосвітньому технікумі. Обдарованого хлопця за якийся час прийняли до акторської групи Волинського обласного музично-драматичного театру.

В 1963 р. талановитий юнак закінчив режисерське відділення Київського інституту театрального мистецтва ім.І.Карпенка-Карого.Ставив спектаклі у Львівському, Одеському, Харківському драматичних театрах.

Але ще в 1959 р. став одним із засновників та президентом Клубу творчої молоді, що до нього входили Ліна Костенко, В.Чорновіл, І. Світличний, Алла Горська, В. Стус, І.Дзюба та інші дисиденти. Та через переслідування за діяльність у Клубі виїхав до Москви. У 1965—1986р.р. ставив спектаклі у театрах ім. Станіславського, ім. Пушкіна, ім.Маяковського, МХАТі та інших. 

Після повернення на батьківщину, у 1986-88р.р. був головним режисером Київського молодіжного театру. З політичних мотивів був звільнений, перебував на творчій роботі.

У творчому доробку Леся Танюка понад 600 публікацій на теми культури, політики, мистецтва; книг: «Мар’ян Крушельницкий», «Хроніка опору», «Монологи», «Парастас»; видань «Твори у 3-х томах. Слово. Театр. Життя» та фундаментальної роботи «Щоденники без купюр» у 60 томах (вийшло друком 37), перекладав твори Шекспіра, Мольєра, Брехта, Піранделло, Апполлінера.

Він режисер понад 50 вистав: «Маклена Граса» і «Патетична соната» М. Куліша; «Ніж у сонці» — за І. Драчем; «Матінка Кураж» за Б. Брехтом; «Месьє де Пурсоньяк» за Мольєром; «Принц і жебрак» за М. Твеном; «Диктатура совісті» М. Шатрова та багатьох інших.

В кіно Танюк -режисер картини «Десята симфонія», сценарист фільму «Голод-33», автор серії телефільмів про Розстріляне Відродження.

Як театральний режисер він повернув з небуття такі постаті українського Розстріляного Відродження, як Лесь Курбас і Микола Куліш,а в часи «хрущовської відлиги» зібрав біля себе людей, що повертали з небуття українську культуру й історію.

Довгий час Леонід Степанович викладав у Київському державному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. 

Від 1992 року Лесь Танюк - Голова Національної спілки театральних діячів України, голова Всеукраїнського товариства "Меморіал" ім. В. Стуса (до 2014). 

У березні 1999 року, після загибелі Вячеслава Чорновола, був обраний заступником Голови Руху.  Обирався народним депутатом України 1-5 скликань, очолював парламентський Комітет з питань культури і духовності. 

Л.С.Танюк помер 18 березня 2016 року внаслідок тяжкої хвороби. До його останнього дихання поруч були «два ангели», як він їх називав – дружина, відома мистецька діячка Неллі Корнієнко, і донька Оксана — театрознавець і драматург.

В 2018 році Громадською організацією «Всеукраїнська правозахисна організація "Меморіал" імені Василя Стуса», Національним центром театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, видавництвом «Дух і Літера» була заснована премія імені Леся Танюка «За збереження історичної пам'яті». Вона присуджується щороку авторам (літераторам, митцям, режисерам, громадським діячам, дослідникам, історикам, науковцям), незалежно від місця проживання, за особливий внесок в українську культуру та історію та за стійкість громадянської позиції.