Художник-портретист Семен Прохоров

 Друзі! Продовжуємо знайомити вас із іменами митців, які прославили Україну на весь світ, але мало відомі широкому загалу у себе на Батьківщині . 

 Серед них і Семен Маркович Прохоров, якому 11лютого минає 150 років від дня народження.

  Життя і творчий шлях Семена Марковича - талановитого графіка і живописця, педагога, чия творчість займає одне із провідних місць в українському образотворчому мистецтві першої половини ХХ століття, був пов’язаний з Харковом. 

Хоча народився художник в місті Малоярославець, тепер Калузькоі області, закінчив Московське училище живопису, скульптури та архітектури, а потім Петербурзьку академію мистецтв ( у Іллі Рєпіна і Чистякова П. П.).

  Але саме в Харкові він прожив 35 років, викладав у Харківському художньому училищі(із 1921 р. -Харківський художній технікум, з 1929 р. - художній інститут). У 1944 році, в пам’ять про великого художника і свого вчителя, заснував Харківську художню школу №1 ім. І. Репіна, яка працює донині. 

  1920-1930 роках -це час розквіту творчості Семена Марковича. Він пише свої кращі твори «Жниці»(1922), «Подруги»(1923), «Чотири пори року»(1923), «Українська дівчина»(1925) та інші.

  Він оперує насиченим кольором, контрастом яскравих поєднань. В його роботах елементи декоративності і стилізації набувають все більшого значення.

  Прекрасно володіючи складним арсеналом академічної школи Прохоров шукає нові можливості збагачення свого творчого потенціалу за рахунок синтеза із традиціями народного мистецтва. 

   На численних виставках у Москві, Харкові, Петербурзі виставлялись і графічні роботи художника. 

   Писав він багато, наполегливо удосконалюючи свою майстерність, знаходячи нові, необхідні йому прийоми рисунку - лаконічні і прості, щоб виразно передати зовнішній вид людини і усвідомити та передати багатство її духовного світу.

  В центрі його уваги вчені і робочі, близькі і знайомі: «Портрет С. Єфімова»(1922), «Портрет юнака»(1923), «Портрет Л.А.Булаховського»(1933) і інші. 

 Художник під час ІІ світової війни залишився в окупованому Харкові, що надзвичайно підірвало його здоров’я. Важко пережив він розруху в голод, а особливо те, що значна частина його картин, музейної колекції згоріла від пожежі під час чергового обстрілу міста. 

   Виставки, участь у конференціях, лекціях, робота зі студентами, літні практики -все повертається в життя Семена Прохоров після визволення Харкова і Перемоги. Та все частіше на заваді заняттю улюбленою справою поставали проблеми зі здоров’ям. 

  23 липня 1948 року його не стало. 

  По собі Семен Маркович залишив не тільки картини, що зберігаються в музеях різних країн, свої праці, а й цілу плеяду  учнів - молодих, талановитих художників, які продовжують справу свого вчителя.