Архип Куїнджі. Художник світла: мистецтво, що продовжує дивувати

 

    Фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки спільно з ГО «Корабельна районна організація Товариства Червоного Хреста України» запросили учасників «Клубу активного довголіття» на чергову зустріч із циклу «Архип Куїнджі. Художник світла» — ескіз мистецького життя з циклу «Незабутні. Український ARTкод».

    Ця зустріч була особливою ще до її початку: розповідь про Архипа Куїнджі учасники клубу самі попросили підготувати, адже творчість видатного художника викликала їхню зацікавленість і бажання дізнатися про нього більше.

    Під час мистецької подорожі слухачі простежили непростий життєвий шлях митця — від дитинства у Маріуполі та років злиднів до визнання одного з найсамобутніших художників свого часу. Говорили про наполегливу працю Архипа Івановича, його творчі пошуки, навчання, перші успіхи та участь у Товаристві пересувних художніх виставок.

    Та особливу увагу було приділено мистецтву Куїнджі — його дивовижній здатності передавати світло, колір і настрій природи. Україна, Крим, степи, море, нічне місячне сяйво, світанки й заходи сонця оживали на екрані в численних картинах майстра.

    Цього разу презентація складалася з 50 слайдів, адже кожну картину хотілося не просто назвати, а дати можливість уважно її роздивитися. Учасники милувалися тонкими кольоровими переходами, незвичайними поєднаннями барв, грою сонячного й місячного світла, вдивлялися в деталі та намагалися зрозуміти, як художникові вдавалося створювати на полотні майже відчутне світло.

    Але поступово розповідь про художника переросла у розповідь про людину.

    Говорили про Віру Леонтіївну Кечеджі-Шаповалову — кохану дружину, найближчого друга й однодумця митця; про дружбу з Дмитром Менделєєвим; про педагогічну діяльність і учнів Куїнджі; про його любов до тварин і птахів. Окремо зупинилися на благодійності художника — його готовності ділитися заробленим із молодими митцями, підтримувати мистецтво та допомагати тим, хто цього потребував.

    Так слайд за слайдом перед слухачами поставав не лише геніальний художник, а й людина великого серця — скромна, щедра, уважна до інших.

    Окремою частиною зустрічі стала розповідь про сучасне осмислення постаті Куїнджі — художню повість маріупольської історикині Ольги Демідко «Світло і тіні Маріуполя», яка відкриває маловідомі сторінки життя митця та атмосферу Маріуполя кінця ХІХ століття.

    Понад годину тривала ця мистецька подорож, але її учасники не поспішали завершувати зустріч. Після презентації вони ділилися враженнями, обговорювали побачені картини, висловлювали свої думки та захоплення творчістю художника.

    І, мабуть, саме це стало найкращим підсумком зустрічі. Адже мистецтво справді оживає тоді, коли хочеться не просто дивитися на картину, а говорити про неї, відчувати її й ділитися своїми враженнями.

    А фінальні слова презентації  — «Світло, що не згасає» — стали своєрідним підсумком усієї розповіді. Оскільки світло Архипа Куїнджі залишилося не лише на його полотнах. Воно продовжує жити у його мистецтві, у пам'яті про нього, у творчості його учнів і в зацікавленні людей, які й сьогодні відкривають для себе цього непересічного українського митця.