Віртуоз Антоніо Вівальді

 Друзі! Сьогодні День народження Антоніо Вівальді.

Антоніо Лучо Вівальді (італ. Antonio Lucio Vivaldi) – італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священик. Ще за життя отримав визнання у Європі як композитор та скрипаль-віртуоз, затвердив нову, так звану “ломбардську” манеру виконання та мав вплив на розвиток віртуозної скрипкової техніки.

Своєю творчістю вплинув не тільки на сучасних йому італійських композиторів, а й на зарубіжих музикантів. Автор 40 опер, ораторій, понад 500 концертів, Вівальді найбільше відомий своїми скрипковими та інструментальними концертами. Найвідоміший та найпопулярніший його твір – Concerto grosso “Чотири пори Року” для струнного оркестру.

Народився 4 березня 1678 року в Венеції. Грати на скрипці його навчив батько, і вже з 11 років він міг замінювати батька в капелі собору Св.Марка.

Але крім занять музики Вівальді хотыв стати священнослужителем. Він був висвячений в 1704 р. Але через слабке здоров’я, через деякий час, він залишив свої обов’язки священика, але сан з себе не зняв.

В 1705 рОці він опублікував 12 сонат, а в 1706 – відбувся перший виступ Вівальді в палаці посольства Франції.

А у 1709  Вівальді представили монарху Данії, Фредеріку IV. Композитор присвятив йому 12 сонат, написаних для скрипки.

Починав Вівальді як оперний композитор. У 1713 він написав твір “Оттон на віллі”. Через рік була створена нова опера, “Уявний безумець”. Вона була заснована на поемі Л. Аріосто, “Шалений Роланд”.

Ставши популярним у Венеції, Вівальді набрав собі купу учнів. Також композитор активно співпрацював з театром, звідки регулярно надходила велика кількість замовлень.

З плином часу ім’я музиканта стало відоме за межами Венеції. У 1718 у Флоренції була поставлена ​​його опера “Скандерберг”. Незабаром він став капельмейстером при дворі князя Ф. Гессен-Дармштадта. Тут він познайомився з А. Жиро (оперна співачка), яка стала ученицею композитора.

У 1725 був виданий цикл його творів “Спокуса гармонії і інвенції”. Він включив в себе концерти “Пори року”.

Всесвітньо відомі, деколи неточно іменовані «Пори року», чотири перші концерту цього циклу вже тоді справили незабутнє враження на слухачів своєю шаленою пристрастю і новаторством. Правильна назва – “Чотири пори року” (Le Quattro Stagione). Кожному з концертів передує віршований сонет, зміст якого визначає характер музичного розвитку. У присвяті автор сонетів не вказаний, і є підстави вважати, що ним був сам Вівальді.

Перед публікацією циклу він грунтовно переробив партитуру, щоб зробити більш зрозумілим програмний задум музики.

По справжньому новаторський за задумом цикл «Чотири пори року» значно випередив свій час, передбачивши пошуки в області програмної музики композиторів-романтиків XIX сторіччя.

Після зустрічі з імператором Карлом VI Вівальді переїхав до Відня в 1740 році, сподіваючись на просування по службі. Однак імператор помер незабаром після прибуття Вівальді, а сам композитор в липні 1741 р. Поховали його на цвинтарі для жебраків.

Після смерті музична спадщина Антоніо Вівальді перебувала в забутті майже 200 років, і лише в 20-х роках XX століття італійським музикознавцем були виявлені збірки рукописів композитора.