Цього року відзначаються ювілейні дати двох французьких митців, представників імпресіонізму: 160 років від дня народження Едґара Деґа та 130 років від дня народження Анрі Тулуз-Лотрека. Тож, фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва поповнили відеотеку книгозбірні розповіддю про них — “Строкатість образів та колорит життя. Творчість Едгара Дега та Анрі Тулуз-Лотрека”.
Едґар Деґа, герой першої частини відео, характеризував себе як “класичний художник сучасного життя”. З-під його майстерної руки виходили витончені портрети знатних осіб, танцівниць, жокеїв та прасувальниць.
Мабуть, ніщо не відповідало інтересам художника так, як мінливість та динаміка танцю. Улюбленою його темою був балет, він поринув у нього з головою, відвідуючи театри й танцювальні класи. Майстер відтворював чарівний світ танцю, при цьому спостерігаючи важку працю балерин. Він зображував їх під час репетицій, де вони відточували рухи до досконалості; під час вистав під блиском софітів; під час поодиноких моментів відпочинку. Дега Едгар ввів кілька сміливих інновацій. Під впливом японських художників, а також фотографів, митець відійшов від традиційних ідей врівноваженого
розташування.
Наприкінці життя, практично повністю втративши зір, Едґар Деґа звернувся до скульптури, яку називав “ремеслом сліпого”. У новому виді мистецтва він втілював ті самі теми, що й у своїх картинах, — танцівниць, коней, жокеїв.
У другій частині відео розповідається про Анрі Тулуз-Лотрека — майстра живопису, малюнка, гравюри, чия творчість була дуже плідною. Працюючи в стилі постімпресіонізму та раннього модернізму, він зробив великий внесок у розвиток прикладної графіки, став засновником мистецтва рекламного плакату. Анрі Тулуз-Лотрек, біографія якого сповнена важких епізодів, належав до старовинного графського роду, але був самотньою і нещасною людиною.
Тулуз-Лотрек був молодшим за Дега на 30 років. І коли останній був художником, що вже сформувався, Лотрек тільки починав свій професійний шлях. Дега став для Лотрека кумиром і улюбленим художником, у якого Лотрек багато чому навчився і багато чого перейняв. Обидва у своїх роботах прагнули зафіксувати момент у його природності, життєвості, наче випадково підглянутим із боку. Як і Дега, Анрі де Тулуз-Лотрек черпав сюжети з оточуючої його повсякденної дійсності, приділяючи особливу увагу нічному життю Парижа.
Улюбленим місцем Анрі став Монмартр, який в кінці XIX століття був районом досить неоднозначним. Серед циркових артистів, художників, завсідників численних кафе, повій і сутенерів, Анрі відчув себе вільніше, впевненіше, гармонійніше. Тут ніхто не звертав увагу на його фізичну недосконалість, з ним спілкувалися на рівних, а його
аристократичне походження нікого не цікавило.
Основна тема творчості Тулуз-Лотрека — розваги та побут паризьких богеми та “дна”. Найяскравіша тема творів Тулуз-Лотрека – знамените кабаре Мулен Руж.
Тулуз-Лотрек одним з перших зайнявся літографією. Активна творча діяльність в малюванні афіш та рекламних плакатів, написання картин, створення гравюр і графічних робіт поглинули його повністю.
Анрі де Тулуз-Лотрек прожив всього 36 років, але за відведений долею час створив безліч творів, присвячених цирку та кабаре, малюнки та літографії із зображеннями велосипедистів та жокеїв, портрети відомих танцівниць, співачок та співаків, видатних акторів та акторок.
До Дня визволення Херсона від російської окупації у відділі мистецтва Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б.А. Лавреньова відкрилася виставка дитячого малюнка «Херсон-мій рідний дім».
Юні художники намалювали місто таким, яким запамʼятали його в мирному, щасливому житті: із затишними зеленими вулицями, мальовничою набережною, стародавніми будинками, з блискучими шатрами храмів… -
Відвідувачі книгозбірні, зі сльозами на очах, згадували знайомі місця рідного міста, мандруючи малюнок за малюнком вулицями, улюбленими куточками, куди нині дістатися небезпечно та які ворог, через постійні обстріли, перетворив у руїни та пустку…
Але ось ці дитячі малюнки вселяють віру: Переможемо-відбудуємо…
І буде наш Херсон ще гарніший ніж до війни! З 2-ю річницею визволення, місто-Герой Херсон!
У містах та селах України поруч стоять церкви, костели і синагоги, які дивують своєю красою, архітектурою та багатовіковою історією. Фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва створили відеотур “Духовні перлини України”, переглянути який запросили шкільну спільноту Херсона і Херсонщини.
На платформі ZOOM були проведені заходи для учнів 7-8-их класів ЗЗСО № 4 та 53. Також відеотур запросили переглянути на онлайн-платформі Google Class, у навчальних вайбер і телеграм-спільнотах учнів, студентів та вчителів херсонської гімназії № 16, ліцею № 6, ХЗВНК №11, Голопристанського ліцею № 2, Херсонського вищого професійного комерційного училища та Херсонського кооперативного економіко-правового фахового коледжу.
Відеотур відбувся по всій території України — від заходу до сходу тв від півночі до півдня. Учасники заходу побачили лише незначну частину старовинних та сучасних релігійних споруд України, які відображають історію країни від найдавніших часів до сьогодення.
Для багатьох було новиною, що найстаріша церква України — споруда візантійської епохи восьмого століття!!! Це храм Святого Іоанна Предтечі, який знаходиться на Кримському півострові, в Керчі.
Всі знають про християнські храми Київської Русі — Собор Святої Софії та Києво-Печерську Лавру у столиці. А про Спасо-Преображенський собор у Чернігові, історія якого теж розпочалася у XI столітті учні дізналися з відеорозповіді. Вразила глядачів своєю неповторною красою одна з найяскравіших архітектурних пам’яток Києва — Андріївська церква.
Старшокласники не лише побачили архітектурні шедеври церковного зодчества, а й почули багато цікавої інформації, зокрема дізналися, який храм став прототипом роману Олеся Гончара “Собор”.
Тож, всіх бажаючих побачити та дізнатися більше про різноманітні культові споруди нашої країни, запрошуємо у відеотур “Духовні перлини України”.
Багата талантами Херсонська земля. Навіть, у цей складний час, незважаючи на цілодобові обстріли та постійну небезпеку, митці продовжують творити, писати, майструвати… на радість мешканців громади.
Ось і фахівці відділу мистецтв Херсонськоі обласноі бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова організували виставку робіт молодого херсонського різьбяра та реставратора Сергія Шевчука «Доторкнувшись дерева різцем».
На виставці можна помилуватись роботами майстра, які залишились «живі» після руйнування та пожежі від російського снаряда будинку його матері.
Це і рамка із ясеня для вишитої мамою картини - вона дивує тонким мереживом різьблення. І вже не знаєш, що слугує окрасою - чи то вишивання рамці, чи рамка картині.
Дехто із відвідувачів книгозбірні не повірив спершу, що рама для дзеркала із дерева - перевірили. А потім ще довго розглядали майстерно виконану роботу.
Увагу дітей та молоді, звичайно, привернули до себе чумна маска ( згадуємо епідемію чуму в місті та Джона Говерда) і маска самурая. Любителі історіі роздивлялись середньовічний кубок та піалу з дуба -ніби обпечену козацьким вогнищем.
Поруч із виробами - світлини безповоротно втрачених робіт. А ще - фото гербів родин Орловських та Деліва - власників маєтка та палацу в Маліівцях на Хмельниччині. Сергій так перейнявся історією Орловських , що знайшов ці герби в Інтернеті, виготовив та подарував місцевомуісторико-культурному музею , як вдячність краю, що прихистила його з ріднею під час окупації Херсона.
Ясень, дуб, акація, вільха … - з яким тільки деревом не працював Сергій. І непросту науку роботи із цим складним матеріалом він подолав , освоїв сам. Дивлячись на вироби Сергія- дивує його працездатність, бажання, прагнення вчитись, майстерність і , звичайно, талант.
Тож, побажаємо майстру нових креативних ідей та творчих звершень у мирній Незалежній Україні!
Щороку у другу неділю жовтня майстри пензля відзначають День художника України.
Свято об’єднує не лише живописців, але і скульпторів, графіків, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, ілюстраторів, дизайнерів та інших представників творчих професій.
Святкування Дня художника України є важливим не тільки для творчої спільноти, але й для всього суспільства. Відзначення цього свята сприяє популяризації мистецтва, розвитку культури та взаємопідтримці серед представників творчих професій, зміцнює позиції українського мистецтва в світі.
У Херсонській області народилося дуже багато талановитих художників, які прославилися на весь світ, чиї картини високо оцінили майстри живопису, їх виставляли в найкращих залах за кордоном.
Митці Херсонщини беруть активну участь у художньому житті України, збагачують свій досвід, формують традиції, що відображають розвиток мистецтва нашого краю. Херсон пишався і пишається талановитими художниками різних часів, від класиків до сучасних майстрів. З нашим містом пов’язані імена фундаторів сучасного мистецтва Давида Бурлюка, Володимира Баранова-Россіне, Олексія Шовкуненка.
Тривалий час Херсонська обласна бібліотека для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова співпрацює з художниками. Доброю традицією стало проведення художніх виставок, зустрічей з митцями. Серед наших друзів-читачів чимало відомих художників, у тому числі народні художники України Анатолій Кичинський та Bолодимиp Чупpинa, заслужені художники Мapія Шнaйдep-Ceнюк , Юрій Шапко та інші.
Багато херсонських митців подарували нашій книгозбірні свої роботи. Серед них – килими від Мapії Шнaйдep-Ceнюк, картини від Bолодимиpа Чупpини й Олени Рибальченко.
Художники – це слава і гордість Херсона. І сьогодні, в тяжкий для країни і рідного міста час, вони своєю натхненною творчістю підтримують нас.
День художника – це свято не тільки професіоналів, але і любителів живопису. Творчість зберігає в людині можливість радіти світу і любити його. Тому сьогоднішнє свято – для всіх любителів прекрасного. І для наших юних читачів теж, адже незважаючи на постійні обстріли у відділі мистецтв щотижня працює художня студія живопису та малюнку "Art Kids” під керівництвом художниці-початківця Оксани Ліпей.
Фахівцями бібліотеки створено цілий ряд відеознайомств із багатьма українськими художниками, зокрема і з херсонськими — від класиків авангарду і реалізму до митців сучасності. На YOUTUBE-каналі книгозбірні є відео про херсонських майстрів пензля — зірку світового мистецького авангарду Володимира Баранова-Россіне, корифея українського образотворчого мистецтва Олексія Шовкуненка, майстра екслібрису Фелікса Кідера, художниць наївного живопису Поліну Райко і Олену Рибальченко, сучасних художників — Олександра Степаненка, Світлану Юр’єву, Тетяну Гладиш. Тут можна передивитися відео і про знаних українських митців — творця вітчизняного модерну Василя Кричевського, художницю-наївістку Марію Примаченко, майстриню гравюри Софію Левицьку.
Запрошуємо до перегляду, пориньте у чарівний світ образотворчого мистецтва, у буяння кольорів та різних стилів. Наші відео тут:
Вітаємо всіх художників України! Бажаємо нових ідей, цікавих проєктів, творчої свободи, натхнення та успіху у всіх починаннях!
До Дня українського козацтва фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова запросили на захід на платформі ZOOM учнів ЗЗСО № 4 та 53. Також до заходу онлайн приєдналися учні херсонських гімназій № 14, 16, ліцею № 6, ХЗВНК №11, Голопристанського ліцею № 2 та Херсонського вищого професійного комерційного училища.
Захід був проведений на основі етноколажу “Гопак – як дух козацької стихії” з циклу “Українська спадщина: повернення до традицій”. Відео створили в межах загальнобібліотечного проєкту “Погляд з історії”.
Переглянувши відео учасники заходу дізналися про походження танцю гопак. Вони були здивовані, що гопак у давні часи вважався бойовим танцем язичницьких жерців (волхвів). Також учні побачили найдавніше зображення гопаку – антські фігурки з Черкащини 6 століття.
Школярі довідалися, що розвиток танцю пов'язаний з бойовою підготовкою запорозьких козаків, а тому в той час мав назву “козак”. І лише після знищення Запорізької Січі отримав сучасну назву — гопак.
Учасники заходу побачили гопак у виконанні академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського, та дізналися, що саме цей балетмейстер створював академічні танцювальні композиції на основі класики і традиційного фольклору. І завдяки цьому у кожній країні світу гопак знають як візитну картку України.
Багатьох зацікавив бойовий гопак – мистецтво бойового танцю. Адже, бойовий гопак – це унікальна форма українського національного бойового мистецтва, яка тісно переплітається з традиційним українським танцем, гопаком.
Після заходу учнівська молодь пересвідчилася, що наша національна спадщина є нашим багатством, яке об’єднує нас з нашими пращурами.
Дізнатися більше про український танець гопак можна ТУТ
1 жовтня відзначається День українського козацтва. До цього свята фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова створили етноколаж “Гопак – як дух козацької стихії”, який поповнив цикл “Українська спадщина: повернення до традицій” в межах загальнобібліотечного проєкту “Погляд з історії”.
Український танець займає значне місце серед культурних надбань нашого народу. Протягом багатовікової історії українські танці збагачувалися і видозмінювалися. І до таких танців належить гопак, старовинний український танець, що давно вже став національним. У ньому знаходить своє відображення героїзм боротьби, національні традиції, культурні та мистецькі цінності українського народу. У традиційних рухах емоційного гопака збереглися не тільки духовність і містика глибини тисячоліть, але і гармонійна система стародавнього військового мистецтва наших предків. І завдяки цьому гопак знайшов своє втілення у двох формах: як танець та як бойове мистецтво.
Особливою рисою його є демонстрація сили, спритності, героїзму та шляхетності. Сам танець відображає у собі усю широту української душі, та давно вже став візитівкою української культури. Гопак змальовує своєрідний діалог, в якому чоловіки демонструють свій характер, силу та мужність, а дівчата – свою витонченість та красу.
Про історію виникнення гопака, його розвиток та зв’язок з козацтвом і розповідає етноколаж “Гопак – як дух козацької стихії”, який пропонуємо вашій увазі.
