Писанка - символ Великодня

 

    Напередодні світлого свята Великодня фахівці відділу мистецтв Херсонськоі обласноі бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова запрошують школярів та студентську молодь у розмаїтий та багатий  писанковий Всесвіт – одного і з найдавніших символів української культури.

 

    Етноколаж «Великдень славить писанку барвисту» познайомить із історією писанкарства, традиціями розпису, значенням орнаментів та кольорової гами. Особливу увагу приділено символіці писанки, її ролі в народних віруваннях та обрядах.   Цей онлайн-етноколаж стане чудовою можливістю зануритися у світ українських традицій, не виходячи з дому. Приєднуйтесь до пізнання магії писанки та відкривайте для себе красу народного мистецтва!
 

Відео можна переглянути тут: 

Щедрик, що об'єднує світ!

Фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова спільно з учителем ЗЗСО № 4 Любов’ю Скірською провели онлайн на платформі ZOOM етноколаж «Щедрик — мелодія, що лунає по всьому світу» для старшокласників цієї школи.

Учні поринули у захопливу історію відомого на всіх континентах музичного шедевру Миколи Леонтовича від його першого виконання у 1916 році в Києві до міжнародного визнання.

Вони дізналися, що, завдяки гастрольному турові Українського національного хору у 1920-х роках, «Щедрик» завоював популярність за межами України. А у 1936 році американський композитор Пітер Вільховський створив англомовну версію пісні під назвою «Carol of the Bells», що закріпило за «Щедриком» статус глобального різдвяного хіта. Переглядаючи уривки відомих фільмів «Один дома», «Гаррі Поттер», «Міцний горішок», вони, з подивом впізнали мелодію «Щедрика», яка звучить в цих кінострічках.

Чудове виконання «Щедрика», як відомими світовими зірками, так і звичайними українськими військовими, стало прикладом того, як українська культура розкриває світу свою спадщину та зближує людей різних країн. Мелодія «Щедрика» вкотре нагадала, що мистецтво здатне об'єднувати серця та надихати людей у всьому світі.

Магія української хустки

 

7 грудня відзначають Всесвітній день української хустки. Це неофіційне свято започаткували у 2019 році. Засновано свято з метою об’єднання жінок різних професій, віку та національності для збереження українських традицій. 

З нагоди свята фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова познайомили на платформі ZOOM учнів 7-8-х класів ЗЗСО № 4 з етноколажем “Берегиня долі – українська хустка”, який поповнив цикл “Українська спадщина: повернення до традицій” у межах загальнобібліотечного проєкту “Погляд з історії”. 

Відеорозповідь також переглянули онлайн учні та вчителі херсонських закладів освіти: гімназій № 14 і 16, ХНВК № 11, ліцею № 6, ЗЗСО №53,  Херсонського вищого професійного комерційного училища (15),  Херсонського кооперативного економіко-правового фахового коледжу, Херсонського гідрометеорологічного фахового коледжу та Голопристанського ліцею № 2 .

Учасники заходу дізналися про невід’ємну частину української культурної спадщини – українську хустку, яка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Вони з цікавістю розглядали ілюстрації, що доповнювали розповідь. А також відео, у яких показували різні стародавні способи носіння хустки. З хустиною пов’язано багато традицій, звичаїв та обрядів. Зокрема, глядачі побачили весільний обряд “покривання молодої”. 

Хустка продовжує залишатися вживаним елементом і в сучасному вбранні. Українські дизайнери створюють нові сучасні моделі. Тут поєднуються стримані кольори та витончені малюнки, яскраві фарби й ніжні візерунки, що відзначають ніжність і вишуканість українок, їхню природну красу. Особливо сподобалися хустини херсонської майстрині Олени Маляренко з чудовими назвами  – “Сонячне плесо”, “Павичі”, “Голубине небо”.

А на завершення відеорозповіді учні прослухали  вірш “Кольорова хустка” херсонської поетеси Любові Петрівни Пронько-Ященко.

Тож, запрошуємо до перегляду тут

Берегиня долі – українська хустка

Український народ має свою мову, історію, традиції. Цей багатющий скарб ми повинні оберігати і передавати нашим дітям, внукам, щоб зберегти генетичну пам’ять нашого народу і не перервати зв’язок поколінь. Надбані нашими предками цінності є найдорожчою скарбницею духовної культури українського народу. 

У межах загальнобібліотечного проєкту “Погляд з історії” у 2024 році фахівцями відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова створено цикл етноколажів “Українська спадщина: повернення до традицій”. Користувачі книгозбірні вже мали змогу переглянути відео про  українські прикраси та віночки, вишиванки та гопак.

 А сьогодні пропонуємо розповідь “Берегиня долі – українська хустка”.

Хустка для українок – це не просто головний убір, це річ символічна, знакова, і є нашою культурною спадщиною. Хустка поєднувала жіночі покоління і передавалася як сімейна цінність від матері до дочки, це була родинна реліквія. Вона є оберегом жінки з давніх-давен.

Національна особливість давньої української хустки полягала у тому, що вона була білого кольору.

А сьогодні хустина – це необмежений простір для творчості. І це підтвержують кадри з хустинами різних дизайнерів, а зокрема і херсонської письменниці, поетки, художниці та майстрині Олени Маляренко. 

Які хустки були в Україні? Яким чином їх прикрашали українки? Як носили? Які звичаї та обряди пов’язані з жіночою хусткою? Про все це дізнаєтеся, переглянувши відео. 

Тож, запрошуємо до перегляду

До Дня українського козацтва

До Дня українського козацтва фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова запросили на захід на платформі ZOOM учнів ЗЗСО № 4 та 53. Також до заходу онлайн приєдналися учні херсонських гімназій № 14, 16,  ліцею № 6, ХЗВНК №11, Голопристанського ліцею № 2 та Херсонського вищого професійного комерційного училища. 

Захід був проведений на основі етноколажу “Гопак – як дух козацької стихії” з  циклу “Українська спадщина: повернення до традицій”. Відео створили в межах загальнобібліотечного проєкту “Погляд з історії”. 

Переглянувши відео учасники заходу дізналися  про походження танцю гопак. Вони були здивовані, що гопак у давні часи вважався бойовим танцем язичницьких жерців (волхвів). Також учні побачили найдавніше зображення гопаку – антські фігурки з Черкащини 6 століття.

Школярі довідалися, що розвиток танцю пов'язаний з бойовою підготовкою запорозьких козаків, а тому в той час мав назву “козак”. І лише після знищення Запорізької Січі отримав сучасну назву — гопак.  

Учасники заходу побачили гопак у виконанні академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського, та дізналися, що саме цей балетмейстер створював академічні танцювальні композиції на основі класики і традиційного фольклору. І завдяки цьому у кожній країні світу гопак знають як візитну картку України.

Багатьох зацікавив бойовий гопак – мистецтво бойового танцю. Адже, бойовий гопак – це унікальна форма українського національного бойового мистецтва, яка тісно переплітається з традиційним українським танцем, гопаком.

Після заходу учнівська молодь пересвідчилася, що наша національна спадщина є нашим багатством, яке об’єднує нас з нашими пращурами.

Дізнатися більше про український танець гопак можна ТУТ