Показ дописів із міткою краєзнавство. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою краєзнавство. Показати всі дописи

середа, 26 лютого 2025 р.

Маестро фотографіі - Вацлав Мошинський

26 лютого 2025 року минає 90 років з дня народження  Вацлава Мошинського - режисера, фотохудожника, педагога. 

40 років - майже половину свого життя: з 1959 по 1999 рік, Вацлав  Сигізмундович працював на Херсонському обласному телебаченні. За цей час за його участю знято понад 3 тис. телевізійних програм, 65 документальних фільмів. 


З юності він захоплювався фотографуванням. Пізніше хобі переросло у справжнє покликання. Багато своїх фоторобіт митець зробив під час своїх мандрівок, адже полюбляв подорожувати.Слід зазначити, що Мошинський двічі здійснив кругосвітню подорож та шість разів брав участь у закордонних рейсах учбового вітрильника «Товарищ», завзято фіксуючи на плівку красу навколишнього світу та присвячуючи свої роботи будням морського життя, вітрильнику та його команді.

Майстер мав талант у буденному побачити прекрасне, вловити невловиму мить і передати на своїх світлинах - показати, розказати про радість і щастя життя та цінність всього, що нас оточує.

З 1999 року Вацлав Мошинський почав навчати фотомистецтву на кафедрі дизайну у Херсонському національному технічному університеті. Вацлав Сигізмундович був одним з тих викладачів, які стояли у витоків кафедри дизайну. Він формував її, закладав традиції, які досі діють на кафедрі. 

За роки своєї праці у вузі, виховав не одне покоління талановитих фотохудожників, активно залучав молодь до участі у студентських фотовиставках. 

Сам Вацлав Сигізмундович дебютував як фотомитець у 1968 році на Міжнародній фотовиставці в Італії, де вразив усіх своєю роботою «Розповідь про війну». Потім було багато і міжнародних , і вітчизняних виставок. Серед них 9 - персональних.


Він - автор 5 фотокниг, володар багатьох нагород – гран-прі, медалей, дипломів. 

Вацлав Сигізмундович був одним з тих, хто у 1989 році стояв у джерел Спілки фотохудожників України, тричі очолював її Херсонське обласне відділення. А у 1996 році отримав міжнародне визнання, здобувши звання фотохудожника Міжнародної федерації фотомистецтва. У 1997 році В. Мошинський вступає до Європейської організації професійних фотохудожників EDISF.

Завдяки Мошинському нащадки дізнаються про цілу епоху людей, що створювали і створюють Херсон і Херсонську область.

31 березня 2019 року митця не стало. Разом з ним пішла ціла епоха херсонської фотографії.

середа, 16 жовтня 2024 р.

Доторкнувшись дерева різцем


Багата талантами Херсонська земля. Навіть, у цей складний час, незважаючи на цілодобові обстріли та постійну небезпеку, митці продовжують творити, писати, майструвати… на радість мешканців громади.

Ось і фахівці відділу мистецтв Херсонськоі обласноі бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова організували виставку робіт молодого херсонського різьбяра та реставратора Сергія Шевчука «Доторкнувшись дерева різцем».

На виставці можна помилуватись роботами майстра, які залишились «живі» після руйнування та пожежі від російського снаряда будинку  його матері.


Це і рамка із ясеня для вишитої мамою картини - вона дивує тонким  мереживом різьблення. І вже не знаєш, що слугує окрасою - чи то вишивання рамці, чи рамка картині. 



Дехто із відвідувачів книгозбірні не повірив спершу, що рама для дзеркала із дерева - перевірили. А потім ще довго розглядали майстерно виконану роботу.

Увагу дітей та молоді, звичайно, привернули до себе чумна маска ( згадуємо епідемію чуму в місті та Джона Говерда) і маска самурая. Любителі історіі роздивлялись середньовічний кубок та піалу з дуба -ніби обпечену козацьким вогнищем. 


Поруч із виробами - світлини безповоротно втрачених робіт. А ще - фото гербів родин Орловських та Деліва - власників маєтка та палацу в Маліівцях на Хмельниччині. Сергій так перейнявся історією Орловських , що знайшов ці герби в Інтернеті, виготовив та подарував місцевомуісторико-культурному музею , як вдячність краю, що прихистила його з ріднею під час окупації Херсона.


Ясень, дуб, акація, вільха … - з яким  тільки деревом не працював Сергій. І непросту науку роботи із цим складним матеріалом він подолав , освоїв сам. Дивлячись на вироби Сергія- дивує його працездатність, бажання, прагнення вчитись, майстерність і , звичайно, талант. 

Тож, побажаємо майстру нових креативних ідей та творчих звершень у мирній Незалежній Україні!

середа, 18 вересня 2024 р.

Зустріч з прекрасним

Фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова продовжують знайомити учнівську молодь з творчістю митців Херсонщини. От і до Дня міста запросили на зустріч з прекрасним на платформі ZOOM учнів ЗЗСО № 4 та 53. Також до перегляду онлайн приєдналися учні херсонських гімназій № 14, 16,  ХЗВНК 11 та Херсонського вищого професійного комерційного училища. 

Захід проведено на основі відеосюжету із циклу “Знакові постаті української культури” (в межах бібліотечного проєкту “Погляд з історії”) “Сонячна палітра Олексія Шовкуненка”.

Учасники заходу дізналися про життєвий шлях художника, чиє ім’я носить Херсонський художній музей.

Школярі побачили багато фото репродукцій картин Олексія Шовкуненка, адже творчість митця має широкий жанровий діапазон  — пейзажі,  натюрморти, портрети. 

Також учні  дізналися, що Шовкуненка називають засновником жанру урбаністичного пейзажу в українському мистецтві та які нагороди отримав митець на міжнародному рівні в цьому жанрі.

Наприкінці заходу всіх запросили до книгозбірні, де можна ознайомитися з літературою про корифея українського мистецтва, нашого земляка Олексія Олексійовича Шовкуненка.

Відео можна пееглянути тут 

субота, 14 вересня 2024 р.

Сонячна палітра Олексія Шовкуненка

На думку мистецтвознавців, цього видатного майстра вважають тонким колористом, сміливим новатором, який досконало володів технікою акварелі та олійного живопису, гуаші та пастелі. Мова йде про митця, чиє ім’я носить  Херсонський художній музей — про корифея українського живопису Олексія Шовкуненка. Чергова  (в межах бібліотечного проєкту “Погляд з історії”) мистецька розвідка бібліотекарів відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б.А. Лавреньова із циклу “Знакові постаті української культури” - “Сонячна палітра Олексія Шовкуненка” створена до 140-ї річниці від дня народження художника.

Олексій Шовкуненко —  портретист і пейзажист за покликанням, майстер натюрморту. В цих жанрах художник завжди прагнув сказати своє слово про нашу дійсність, виразити своє ставлення до неї. Його вважають основоположником індустріального пейзажу в українському мистецтві.


Херсонські мотиви, спогади дитинства і юності залишалися у творчих пошуках художника впродовж усього його життєвого шляху. Насамперед  вони відбилися в його захопленні етюдами, які присвячені зеленим базарам у Херсоні.


Митець створив велику й різноманітну портретну галерею. Він  —  автор численних портретів письменників, акторів, архітекторів, скульпторів, героїв війни та праці.вкуненка вважають тонким майстром класичного натюрморту. 



Тож, запрошуємо до перегляду відео ”Сонячна палітра Олексія Шовкуненка”.

середа, 29 травня 2024 р.

Увічнені миттєвості Василя Рилєєва


29 травня минає 80 років відомому херсонському фотохудожнику, заслуженому діячу мистецтв України, члену Національної спілки журналістів України, учаснику і дипломанту вітчизняних та міжнародних виставок Василю Петровичу Рилєєву (1944 -2021).


Трудова біографія Василя Петровича Рилєєва розпочалася в 1963 році на Херсонському суднобудівному заводі, де він став працювати учнем слюсаря-дизеліста. Саме з рідного дизельного цеху і розпочалася його кар’єра управлінця, апогеєм якої стала робота на посаді заступника голови Херсонської обласної державної адміністрації. 


Але особливе місце в його житті зайняла фотографія. Ще, коли він працював на заводі, за його ініціативи було організовано заводський фотоклуб «Клотик», який він і очолив. З того часу все життя Василя Петровича було пов’язане з фотокамерою, фотомистецтвом.


Як говорив сам митець, до фотографії його привело захоплення живописом і поезією. І, дійсно, від живопису у пана Василя композиційна майстерність, дар бачити красу світу через його колір, а від поезії - бачити незвичайне в звичайному, уміння вибрати найбільш значимий, влучний момент. 
Василь Петрович працював у трьох основних жанрах: репортажі, портрети та пейзажі. Він  був учасником і дипломантом багатьох обласних, всеукраїнських та міжнародних фотовиставок. Має звання «Художник міжнародної федерації фотомистецтва»(AFIAP).

Результатом творчих досягнень митця стали фотоальбоми «Поезія життя», «Подорожні етюди», фотокалендарів, цикл телерадіопередач про видатних діячів культури і мистецтва.

Більшість його робіт присвячені саме красі рідної Херсонщини, мальовничим краєвидам та  туристичним родзинкам. 

Заслуговують уваги і роботи майстра, присвячені театру. 

На його фото – “живі” сцени з вистав Херсонського академічного муздрамтеатру ім.Миколи Куліша й учасників щорічного фестивалю “Мельпомена Таврії”. Вони, без сумніву, порадують як професіоналів і аматорів фотомистецтва, так і прихильників музи драматургії. Адже здатні повернути кожному незабутні хвилини співпереживання з тим, що відбувалося на сцені, що тривожило, радувало, викликало бурю емоцій. 

Василя Рилєєва не стало на 77-му році життя від ускладнень Covid -19. Разом із фотомайстром закінчилась ціла епоха в світі фотомистецтва Херсонщини.

субота, 17 лютого 2024 р.

Майстер реалізму Валерій Машницький

Заслужений художник України Валерій Машницький народився в Москві 18 лютого 1934 року.    А ось жив, працював, творив художник у Херсоні.

   Він пройшов серйозну мистецтва та завжди залишався послідовним реалістом. 

В історію художньої культури Валерій Машницький увійшов яскравим і самобутнім майстром сюжетно-тематичної картини, портретного та пейзажного жанрів, в основі яких – життєва правда.

Творчі симпатії художника були широкими й багатогранними: Таврійський край, його природа, сторінки історичного минулого, прості трудівники, історія козацтва, портрети близьких і дорогих людей – всі ці роботи, різні за змістом і внутрішнім звучанням, завжди були щедро насичені теплом, завжди знаходили живий відгук у душі глядача. Саме тому й не дивно, що багато робіт художника зберігаються в музеях України, Росії, Франції, Англії, Туреччини, а також у приватних колекціонерів.

Славко" - так назвав портрет свого восьмирічногосина Валерій Машницький. Де зараз перебуває картина, достеменно невідомо. Перед втечою росіян із міста її викрали з Херсонського обласного художнього музею ім. Олексія Шовкуненка разом з іншими творами мистецтва.

  

Земний шлях художника закінчився 9 березня 2001 в рідному Херсоні.

вівторок, 23 січня 2024 р.

Спадкоємці народних традицій Херсонщини

Фахівці відділу мистецтв Херсонськоі обласноі бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова разом із вчителем трудового навчання школи #55 Херсона Поліною Кізенко познайомили учнів 5-х та 8-х класів із талановитими майстрами рідного краю. 



Школярі дізнались , як бурхливе та давнє минуле вплинуло на зародження і розвиток популярних нині на Херсонщині видів декоративно-прикладного мистецтва: вишивку, гончарство, лозоплетіння , декоративний розпис, тощо. Погодились вони і з тим, що саме унікальна та неповторна природа та середовище Таврійського краю виплекали плеяду самобутніх митців, які зберігають та збагачують, вкладають сучасне бачення  в його народні рукомесла . 


Учні милувались і розмаїттям технік вишивки Ганни Гладченко, і подихом Чонгарського різноквіття в розписах Надіі Ліхачовоі. Дивувались вони  політу фантазії та красою творчості Інни Красновськоі-Кафтан та кумедним керамічним виробам Євгенія Довбні..



Хлопці, безперечно, були у захваті від скульптур із металобрухту Сергія Демченка, які прикрашали вулиці довоєнного Херсона.

Після перегляду відеозамальовки 
«Народні рукомесла Таврійського краю" , учні поділились своїми враженнями від майстерності народних умільців та ще й залишили відгуки про талановитих земляків у своїх зошитах.



вівторок, 26 грудня 2023 р.

Мальовані пісні Олени Рибальченко

 

27 грудня 2023 року мала би відзначати свій 95-річний ювілей дивовижна жінка Олена Павлівна Рибальченко –  відома херсонська мисткиня, талановита представниця наївного живопису, поетеса, почесна громадянка міста Херсона. Вона пережила голодомор, другу світову війну,  окупацію Херсона, обстріл своєї багатоповерхівки російськими військовими, та 24 жовтня цього року її життя обірвалося...

Олена Рибальченко родом з Дніпропетровської області, з міста Павлоград. Після навчання у Бородінському педучилищі (Одеська область), працювала вихователькою у дитячому садку та вчителькою у школі. Хоча з самого дитинства відчувала особливу пристрасть до малювання, але  спеціальної художньої освіти так і не отримала. 

Більше 30 років Олена Павлівна прожила у Харкові, де працювала на станкобудівному заводі. 

У 1984 році, вийшовши  на пенсію, переїхала до Херсона та прожила тут до останнього свого дня. І наше місто пані Олена обрала не випадково, адже тут колись жила її бабуся. У Херсоні і розпочала Олена Павлівна займатися живописом, якому вона віддалася цілком і назавжди. А все розпочалося з ремонту у квартирі, тоді на стіні з’явилася її перша картина: там була і верба, і калина, і хата, і білизна висіла ще й коза прив’язана. Друзі та сусіди схвально відгукнулися про першу спробу і згодом Олена Павлівна почала писати сюжети на картоні олією. Картини спочатку нікому не показувала, проте доленосний випадок привів її до місцевого клубу художників-аматорів, де вона взяла участь у виставках. 

Через півроку після зустрічі – перша виставка в кінотеатрі «Україна», на котру відібрали три праці художниці-аматорки: «Русалонька», «Піщаний берег», «Дівчинка в хустинці». Картини були гідно оцінені глядачами.

На початку 1990-х Олена Рибальченко вже виставляла свої твори в експозиційних залах музеїв Херсона, а у 1993 році на Всеукраїнській виставці художників-аматорів в «Українському домі» у Києві вона отримала диплом І ступеня. 

Оскільки матеріали для малювання картин дорогі, Олена Павлівна малювала на дощечках та інших предметах, які їй вдавалося знайти. Вона ніколи не мала мольберта, замість полотна мала картон і фанеру, а найприємніший подарунок для неї були пензлі, фарби та полотно для живопису, передані поціновувачами її мистецтва з різних міст України. 

Основні сюжети, які Олена Рибальченко зображувала на своїх картинах, — це історії з українських народних пісень,  а їх вона знала дуже багато. Художниця зображувала народні гуляння, свята та звичаї, які були розповсюджені в Україні з давніх часів. Головні персонажі її картин – дівчата та парубки у національному одязі, які зустрічаються на побаченнях, сумують та мріють, радіють життю. Віршовані назви її картин запозичені з пісень або вдало укладені самою авторкою.

Окрім того, Олена Павлівна писала натюрморти, краєвиди, квіти. В яскравих натюрмортах мисткиня оспівувала красу затишних сільських краєвидів, де квітнуть дерева, ростуть кульбаби, літають бджілки та стиглість фруктів: розсипи винограду, рум’яні яблука та груші («Дари осені»). Її твори здебільшого присвячені українському селу, українській родині, коханню, козакам, її картини тісно пов’язані з українським фольклором, піснями та легендами. Ліричні мотиви гармонійно доповнені сюжетними композиціями на побутову тематику, біблейські мотиви доповнені історичними творами, які присвячені добі козацтва, а також є і міські краєвиди, в яких відбито образ міста Херсона, яке для Олени Павлівни давно стало рідним — картини “Морехідне училище у Херсоні”, “Херсонський художній музей” та інші.

Добре знання української літератури надихало Олену Павлівну на сюжетні композиції символістського характеру, як наприклад, картина «Земля», що є ілюстрацією до однойменного роману Ольги Кобилянської.  

Олена Рибальченко не намагалася копіювати натуру, а навпаки писала картини за допомогою розвиненої уяви та гострої пам’яті.

Окрім живопису, цікавим захопленням мисткині була флористика. Вона використовувала переважно ті рослини і природний матеріал, які дарувала їй місцева степова природа. Це декоративні панно міських краєвидів, теплі квіткові натюрморти, навіть постаті казкових героїв, і, безперечно, українська дівчина – уособлення рідної землі. Кожна суха пелюстка, травинка, гілочка у цих творах отримали нове життя, повносиле життя у мистецтві.

Незважаючи на видове і жанрове різноманіття, усі роботи Рибальченко об’єднує спільна риса. У них живе співуча народна душа, любов до рідного краю, культури, побуту.

Олена Павлівна – не лише художниця, а й поетеса – 2019-го року мисткиня випустила власну збірку поезії “Гіркий полин, але цілющий”. Крім того, вона є успішною авторкою багатьох чудових присвячень, казок і притч, невеличких оповідань, в яких відображена народна мудрість, особистий життєвий досвід, віра у перемогу добрих сил, Божий суд та справедливість.

В останній час художниця жила одна. Останню картину перед початком повномасштабної війни жінка відправила до Каховки. В окупації Олена Павлівна не писала, на душі було тяжко. Лише після деокупації міста вона знову взяла пензля до рук, але через постійні атаки росіян зосередитися на мистецтві було важко. Ніколи не маючи власної сім’ї, мисткиня до своїх картин ставилася, як до дітей. Отож, побоюючись, що через постійні обстріли міста її твори можуть бути знищені, у серпні 2023 року пані Олена передала Херсонському художньому музею ім. О. О. Шовкуненка все, що на той час було вдома, а це — понад 50 робіт. А до цього там вже зберігалося понад 100 живописних творів Олени Рибальченко, які теж щедро дарувала мисткиня. На жаль, одну з її картин — “Їхав козак на війноньку…” — викрали російські окупанти.

У творчому доробку Олени Рибальченко — понад півтори тисячі живописних творів, створених за майже 40 років. Загалом, картини херсонської художниці  в cтилi нaївнoгo миcтeцтвa вiдoмi в Укpaїнi тa дaлeкo зa її мeжaми і зберігаються у восьми музеях України, зокрема значна частина на батьківщині пані Олени у Павлоградському краєзнавчому музеї та Музеї Івана Гончара в Києві, в музеях Херсона та у приватних колекціях України (Харків, Донецьк, Львів) та за кордоном — у США, Канади, Австралії, Ізраїлі, Норвегії. 


До 95-річчя Олени Павлівни Рибальченко в Херсоні має відбутися ювілейна виставка робіт художниці-аматорки, та, на жаль, вже без неї... А з нами залишилися її глибоко українські картини і два грубих зошити з віршами. Надіємося, що згодом і наша книгозбірня поповниться новою збіркою поезій Олени Рибальченко.

середа, 8 листопада 2023 р.

Місто незламних

Херсон – символ спротиву українців російській навалі. Із перших днів війни місто опинилося під окупацією рашистської орди. Жителі боронили своє місто, як могли: виходили на мітинги, ставали до бою з «коктейлями Молотова» в руках, чинили партизанський спротив, знищували колаборантів і чекали на визволення.
У місті висіли плакати з різними патріотичними написами, найпопулярніші, звісно, «Слава Україні», «Ми віримо в ЗСУ», «Херсон — Україна», «Геть» та багато інших. Окупанти намагалися знищити будь-які прояви патріотизму в місті, знімали плакати, прапори, стирали написи, але кожного дня люди виходили та доводили всьому світу, що Херсон — це Україна. 

256 днів місто було під окупацією та 11 листопада у Херсон зайшли Збройні сили України. Цього дня українці чекали більше восьми місяців. 

А на початку окупації героїзмом херсонців захоплювався весь світ: вони показали свою силу, мужність і впевненість, що Херсон повернеться до України, як це і сталось, і віру — вся Херсонщина стане вільною.  

До Дня звільнення Херсона з-під російської окупації у відділі мистецт  Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова створено  фоторепортаж “Нескорене місто-герой”.


Пропонуємо згадати, як боронили своє рідне місто жителі Херсона, переглянувши відео 

четвер, 14 вересня 2023 р.

Краєзнавчі імпровізації «Херсон очима художників»: Херсону — 245 років!


Напередодні Дня міста фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова запропонували учнівській спільноті херсонських гімназій № 6 і 16, ЗЗСО № 4, 53 і 54 та ХЗНВК № 11, студентам  Херсонського гідрометеорологічного фахового коледжу Одеського державного екологічного університету та  користувачам соцмереж переглянути краєзнавчі імпровізації «Херсон очима художників». 

Херсон – це місто з українським характером та незламною жагою до свободи, якому присвячено велику кількість творів херсонських митців. Росіяни його нещадно нищать. Архітектурні пам'ятки Херсона, які пережили кілька революцій та війн, після обстрілів зникають із мапи міста. 

Та краса і дух нашого Херсона, за які ми так любимо наше місто, залишаються у творах Олександра Степаненка, Олександра Бережного,  Володимира-Вадима Чорного та Віталія Раковича. Рідний Херсон став об'єктом і для творчості таких херсонських художників, як Іван Белич, Віктор Трапенок, Володимир Гончаренко та Георгій Петров. Багато міських краєвидів також створили представники наївного мистецтва – Григорій Сергєєв і Олена Рибальченко. А які чудові гравюри з видами Херсона створив Володимир Заставський!

І нехай твори херсонських художників із зображенням нашого рідного міста додадуть всім віри та позитиву! 

Приємного перегляду!

вівторок, 18 липня 2023 р.

Мистецькі світи Єгора Толкунова

18 липня 2023 року минає 85 років відомому херсонському художнику, члену Спілки художників України Єгору Єгоровичу Толкунову.

Художник народився 18 липня 1943 року у с. Петрівка Генічеського району Херсонської області.

Навчався в Республіканському художньому училищі ім. І.Ю.Рєпіна у м. Кишиневі та в реставраційних   майстернях ім. І. Грабаря в Москві. 

В 1971 році, вже працюючи в Херсоні, був прийнятий до Спілки художників України (на той час у його творчому доробку: участь в шести республіканських, 3-х всесоюзних виставках, перша персональна виставка).

В той час він створив полотна «Моя мама», «День народження», «Лист», «Свято», «Льон», «Батькові присвячується», «Моє дитинство», в яких відобразив життя, сприймаючи його як зв’язок минулого, сьогоднішнього і майбутнього.

Єгор Толкунов увійшов в мистецтво зі своїми особливостями живописної мови. У творчості його приваблювали важкі долі людей, в яких залишили свій слід трагічні події двадцятого століття — «Ветеран Вітчизняної війни», «Учитель музики», «Безодня», «Бездомний», «Самотність»…

Мама художника Ганна Григорівна мріяла, щоб син її став священиком чи іконописцем. Він став художником і до релігійних сюжетів звертався багато разів: виконував роботи в храмі св. Миколи Чудотворця в селі Стара Богданівка під Миколаєвом, написав 40 образів святих, апостолів, великомучеників.


Єгор Толкунов дуже багато подорожував світом. З Америки, Італії, Польщі, Німеччини він привозив враження, якими щедро ділився з глядачем.


Жіночі образи майстра вводять у інтимний світ спокою та гармонії, де жінка ніжна, мінлива, витончена, мудра, вона залишається загадковою і її краса притягально стримана. Оголену плоть  художник зображав як зосередження сили, радощів буття, як диво. Стриманість та елегантність кольорів, світле та сумне поєдналось у творах Єгора Толкунова. 


Добре відомий він і в Херсоні, і в інших містах України. Його твори експонувалися як Україні, так і за її межами. 

На початку 2018 року художника не стало. Українська культура втратила талановитого майстра  пензля.

середа, 10 травня 2023 р.

До народних джерел: Поліна Райко

Фахівці відділу мистецтв Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова продовжують поповнювати відеотеку книгозбірні. До 95-річчя художниці-землячки  Поліни Райко на основі каталогу робіт «Дорога до раю» створено відео “До народних джерел”.

Поліна (Пелагея) Андріївна Райко – українська художниця-самоучка в жанрі наївного мистецтва.

У 69-річному віці малоосвічена сільська жінка почала малювати і за кілька років до смерті перетворила свій будинок і двір на справжній музей настінного живопису. Її творчість живиться причинами глибоко психологічними: втративши за короткий час чоловіка, сина і доньку, літня господиня знайшла порятунок у розписі власної типової сільської хати монументальними фресками. 

Художниця розписала всі п'ять кімнат: стіни, стелі, двері будинку, а також ґанок і ворота свого двору. Малювала чайок і ангелів, риб і лебедів, Бога і Богородицю, себе з сестрами, дітей своїх. Все це на тлі мальовничих ландшафтів, списаних з навколишньої природи Нижнього Подніпров’я, релігійних сюжетів, як їх вона розуміла.

Творчий спадок Поліни Райко – це весь будинок, який охоронявся Законом України "Про охорону культурної спадщини", проте за попередньою інформацією російські війська зруйнували її будинок у місті Олешки під Херсоном, яке було окуповано 24 лютого 2022 року. 

Нині залишився документальний фільм «Дорога до раю», знятий херсонськими телевізійниками у 1998 році та однойменний каталог робіт художниці, який вийшов у 2005 році у межах програми малих проєктів Посольства Королівства Нідерландів.

Тож, познайомтеся з творчістю нашої землячки, переглянувши відео “До народних джерел”. Відео див. тут