Вартові музейних скарбів: знайомство з історією Херсонського краєзнавчого музею

    Чи можуть старовинні будівлі розповідати історії? А чи здатен музей стати справжнім вартовим пам’яті про рідне місто? Відповіді на ці запитання шукали учасники краєзнавчих нотаток «Вартові музейних скарбів: Краєзнавчий музей» із циклу «Архітектурна окраса Херсона». 

     Захід провели фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки спільно з ГО «Корабельна районна організація Товариства Червоного Хреста України».

     Під час зустрічі юні херсонці здійснили захопливу подорож у минуле одного з найстаріших музеїв Півдня України. Діти дізналися, як наприкінці ХІХ століття завдяки наполегливості археолога, краєзнавця та громадського діяча Віктора Гошкевича невелика колекція старожитностей перетворилася на музей, який згодом став справжньою скарбницею історії краю. 

    Особливий інтерес викликали архівні світлини старого Херсона. Учасники побачили перші домівки музею, простежили його шлях від приміщення Херсонської громадської бібліотеки до колишнього нічліжного будинку Фальц-Фейна, а згодом - до величної споруди колишнього Херсонського окружного суду, яка сьогодні є однією з архітектурних перлин міста.

    Школярі познайомилися з творчістю архітектора Владислава Домбровського, дізналися про особливості неокласичної архітектури будівлі музею, символіку скульптур Феміди та Немезіди, а також побачили знамениті парадні сходи, що стали його справжньою окрасою. 

    Доповнили розповідь відеофрагменти музейних експозицій, які дозволили зазирнути до залів музею та побачити унікальні археологічні, етнографічні й історичні колекції, що зберігали  пам’ять про минуле Херсонщини.

    Особливо зворушливою стала розмова про сьогодення музею. Учасники дізналися про випробування, які випали на долю цієї пам’ятки під час війни, та про людей, які продовжують берегти музейні скарби навіть у найскладніші часи. 

      На завершення зустрічі діти із захопленням склали тематичні пазли із зображенням будівлі музею, відтворивши одну з найвідоміших архітектурних пам’яток Херсона. 

    Захід ще раз нагадав усім присутнім: музеї зберігають не лише експонати. Вони бережуть пам’ять про людей, події та час, допомагаючи нам краще зрозуміти власну історію й відчути нерозривний зв’язок із рідним містом. 

Ель Греко. Політ форм і кольору: мистецька подорож крізь століття

    Фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки спільно з ГО «Корабельна районна організація Товариства Червоного Хреста України» запросили учасників «Клубу активного довголіття» на чергову зустріч із циклу ArtStorie  -  «Ель Греко. Політ форм і кольору», присвячену 485-річчю від дня народження видатного художника. 

    Для багатьох присутніх ім’я Ель Греко стало справжнім відкриттям. Учасники заходу дізналися, що всесвітньо відомий митець насправді мав грецьке походження і носив ім’я Доменікос Теотокопулос. Разом із художником вони здійснили захопливу подорож від острова Крит, де розпочався його творчий шлях, через Венецію та Рим до Толедо -  міста, яке стало його другою батьківщиною та джерелом натхнення. 

    Під час зустрічі присутні познайомилися з особливостями творчої манери митця, дізналися, чому його картини свого часу викликали подив і суперечки, та відкрили для себе дивовижний світ його образів, сповнених духовності, світла й емоційної сили. 

    Особливе враження справили найвідоміші твори художника -  «Поховання графа Оргаса» та «Краєвид Толедо». Учасники уважно розглядали репродукції, знайомилися з альбомами та книгами про творчість майстра, відкриваючи для себе нові сторінки історії світового мистецтва. 

    Зустріч пройшла в атмосфері щирої зацікавленості та доброзичливого спілкування. Після завершення презентації слухачі ставили запитання, ділилися враженнями й обговорювали почуте, що стало найкращим свідченням того, що мистецтво Ель Греко й сьогодні здатне хвилювати, дивувати та надихати. 

ArtStories вкотре довели: справжнє мистецтво не знає ані часових, ані вікових меж, а знайомство з його шедеврами відкриває нові горизонти для кожного, хто готовий до відкриттів.

Виткана доля Марії Шнайдер-Сенюк

     «Світ кругом нас прекрасний...»  -  ці слова заслуженої художниці України Марії Шнайдер-Сенюк стали своєрідним дороговказом усього її життя і творчості. 

    До 90-річчя від дня народження видатної мисткині фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки провели для юних відвідувачів ГО «Корабельна районна організація Товариства Червоного Хреста України» краєзнавчий нарис «Виткана доля Марії Шнайдер-Сенюк». 

    Учасники зустрічі відкрили для себе непересічну особистість художниці, яка вплела чарівну квітку свого таланту у багатий різнобарвний вінок сучасного українського мистецтва та заклала підвалини формування цілої плеяди майстрів художнього текстилю на Херсонщині. 

    Діти дізналися про волинське коріння Марії Несторівни, її навчання у Львові, перші кроки в мистецтві на Вінниччині та переїзд до Херсона, який став для неї другою батьківщиною і невичерпним джерелом творчого натхнення. 

    Особливу увагу було приділено мистецтву гобелена. Юні слухачі дізналися, як із тисяч кольорових ниток народжуються справжні художні полотна, познайомилися з найвідомішими роботами майстрині та відкрили для себе красу херсонських степів і дніпровських плавнів, що ожили у її творах. 

    Захоплення викликала розповідь про триптих «Тиша Дніпровських плавнів» та один із найбільших гобеленів художниці - «Ода лісам», який сьогодні прикрашає книгозбірню і залишається справжньою окрасою її мистецького простору. 

    Та творчий світ Марії Шнайдер-Сенюк не обмежувався лише гобеленом.    Учасники заходу переконалися, що вона однаково майстерно творила і нитками, і фарбами, і словом. Її живописні полотна співають кольорами, вражають декоративною красою та любов'ю до рідної землі, а поетичні рядки сповнені духовності, мудрості й щирого захоплення Україною. 

    Окремою сторінкою зустрічі стала розповідь про мистецьку династію Шнайдерів. Разом із чоловіком Борисом Шнайдером художниця започаткувала родину, в якій любов до мистецтва передавалася від покоління до покоління. Сини Андрій та Юрій продовжили творчу справу батьків, примножуючи славу родинного імені. 

    Присутні  дізналися і про випробування, які випали на долю творчої спадщини мисткині під час окупації Херсона, коли значна частина її робіт була викрадена з музейних колекцій. Проте мистецтво сильніше за час і обставини  -  чимало творів вдалося зберегти, а пам'ять про художницю живе у її роботах і сьогодні. 

    Наприкінці заходу діти дійшли важливого висновку: справжня творчість не має віку. Вона продовжує жити в картинах, гобеленах, книгах і людській пам'яті. 

    Марія Шнайдер-Сенюк створювала гобелени з ниток. А своє життя виткала з любові до України, родини, мистецтва та людей. І цей дивовижний візерунок залишається з нами. 

Творчий феномен Івана Миколайчука

    До 85-річчя від дня народження Івана Миколайчука фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей спільно з ГО «Корабельна районна організація Товариства Червоного Хреста України» провели для учасників «Клубу активного довголіття» ескіз  мистецького життя «Творчий феномен Івана Миколайчука». 

    Ця зустріч стала не лише знайомством із життєвим і творчим шляхом видатного українського актора, режисера та сценариста, а й своєрідною мандрівкою в минуле  -  у часи, коли на екрани виходили фільми, що стали справжнім явищем української культури. 

    Учасники заходу пригадали сторінки біографії митця, його шлях від буковинського села до вершин кіномистецтва, відкрили для себе багатогранність його таланту та особливу роль у становленні українського поетичного кіно. Особливу увагу було приділено фільмам «Сон», «Тіні забутих предків», «Білий птах з чорною ознакою», «Пропала грамота», «Вавилон ХХ» та іншим роботам, які й сьогодні вражають глибиною образів, красою кіномови та любов’ю до України. 

    Перегляд архівних фотографій, кадрів із фільмів і відеофрагментів допоміг відчути атмосферу епохи, в якій творив Іван Миколайчук, а також зрозуміти, чому його називають душею українського поетичного кіно. 

    Ескіз мистецького життя пройшов у теплій і щирій атмосфері. Присутні ділилися власними спогадами, враженнями від улюблених фільмів за участі Івана Миколайчука та роздумами про значення його творчості для української культури. Так народилася справжня розмова про людину, чий талант і сьогодні не залишає байдужим. 

    Минув час, змінилися покоління, але фільми Івана Миколайчука продовжують говорити з нами мовою добра, правди й любові до свого народу. Саме тому його ім’я залишається з нами сьогодні, буде з нами завтра і назавжди.